Читати книгу - "Позашлюбна дитина генерального, Ірина Романовська"

— Ма-а-амо, перестань. Ти скоро мене задушиш, — останнім часом син просто ненавидить, коли я до нього притискаюся.

Особливо гостро він на це реагує, коли довкола є хтось з хлопців по команді чи тренер.

Я дуже сумую за тими часами, коли можна було спокійно його обійняти та у відповідь відчути, як його маленькі долоньки обіймають мою шию. Люди постійно повторюють, що чужі діти ростуть швидко, але це не правда. Свої діти ростуть ще швидше.

Господи! Здається, Олег нас таки помітив.

Цікаво, про що він думає? Раптом він все ж здогадався? Треба швидше тікати звідси, на нас вже чекають гості!

Тітов проводжає наші з сином спини мовчазним поглядом до самих дверей.

Діставшись дому, я швидко відправляю Тіма до ванни купатися. Сама ж тим часом прасую святкову сукню та синову сорочку. За пів години ми вже вирушаємо до закладу, де будемо святкувати дитячий день народження.

Цьогоріч початок жовтня виявився досить теплим та сонячним. То ж мені закортіло перенести свято сина з задушливої кімнати розваг на свіже повітря. Хотілося якось здивувати не лише іменинника, а і його гостей.

Довелось добряче попотіти, перед тим як віднайти ідеальний варіант святкування, де нудьгувати не доведеться ані маленьким гостям, ані їхнім батькам.

Ух! Стискаю міцніше кермо, подумки схрещуючи пальці. Сподіваюся, моя розвага прийдеться Тимові до душі. Він останнім часом все частіше ходить якийсь похмурий, постійно чимсь невдоволений, а коли я питаю, що з ним сталося, чомусь не зізнається.