Читати книгу - "Енріке Портеро в Академії Баленсіага, Maurice Fedoux"

— Ну ось і все, я владнала справу з новими окулярами для Енріке.

— Що ти там владнала? — здивовано запитав Рональдо, піднявши брову.

Хермоса загадково посміхнулася й похитала головою:

— На все свій час. Згодом самі все побачите.

Рональдо невдоволено скривився:

— Сподіваюся, ти й справді вирішила зробити щось приємне, а не просто нас позлити. Ти, між іншим, своїми клопотами щодо окулярів перервала нашу важливу розмову.

— Справді? І про що ви говорили? — стримано спитала Хермоса.

— Ми обговорювали факультети в Академії Баленсіага, — відповів Рональдо. — Я розповідав Енріке про факультети Стилю та Інновацій. А до речі, ти на який плануєш вступити?

— Поки ще не вирішила, але, можливо, на Стиль. Це один із найцікавіших факультетів для тих, хто хоче створювати по-справжньому стильні й якісні речі. Я люблю, щоб у людині завжди все було стильно.

— Ти ба яка! Ну, а якщо мої туфлі раптом не пасуватимуть до зачіски, ти, напевно, зомлієш, так? — пожартував Рональдо.

Хермоса фиркнула, але з усмішкою відповіла:

— Зомлію? Ні, Рональдо, я просто влаштую тобі гарну головомийку і вправлю мізки в потрібному напрямку.

Рональдо розсміявся, хоча в його очах промайнула обережність.

— Гаразд, гаразд, ми всі навшпиньки ходитимемо перед тобою, — жартівливо відповів він. — Тільки ти нас не вбивай, гаразд?

— Якщо ти опинишся на іншому факультеті, то я тебе модно знищу, повір мені, — легко відповіла Хермоса.

Рональдо розсміявся і, підморгнувши Енріке, сказав:

— Ти чув, Енріке? Мені доведеться вступати туди ж, куди й вона, щоб урятувати своє життя.

Енріке посміхнувся і, намагаючись розрядити обстановку, відповів:

— Друзі, час знизити градус напруги в наших стосунках. Краще розкажіть, як тут можна розважитися на цьому лайнері?

Рональдо з ентузіазмом почав розповідати:

— Тут є все, що душі завгодно! На верхній палубі можна поплавати в басейні або розслабитися в джакузі. А ще там часто проходять вечірки з живою музикою.

— І не забувай про кінотеатр на борту, — додала Хермоса. — Там показують новинки й культові фільми. Це чудовий спосіб скоротати час.

— Ще тут є бутіки з модним одягом, — продовжив Рональдо. — Можеш придбати нове вбрання прямо на борту. Ну і, звісно, ресторани. Шеф-кухарі готують страви світового рівня.

— А якщо хочеш чогось спокійнішого, то є бібліотека і кілька затишних лаунж-зон, — підсумувала Хермоса. — Загалом, нудьгувати тут точно не доведеться.

— А що ти там казав про вечірки з живою музикою? — зацікавився Енріке.

— Вечірки на лайнері — це особлива атмосфера, — перебила Хермоса. — Уяви: велика сцена, де виступають живі гурти або діджеї. Люди танцюють, веселяться, насолоджуються атмосферою.

— Круто! Я ніколи не був на таких вечірках. У моєму житті взагалі не було нічого подібного. Як ви думаєте, мені варто спробувати? — запитав Енріке.

— Ніколи не був на вечірках? — здивувався Рональдо. — На якій планеті ти жив?

— Мене просто не відпускали дядько й тітка на такі заходи.

— Хм, дивно, — здивувалася Хермоса. — Але все ж обов’язково сходи на вечірку. Там можна познайомитися з новими людьми з різних куточків світу, обмінятися контактами. У модному бізнесі ніколи не знаєш, які зв’язки тобі знадобляться.

— Якраз зараз у великому залі, напевно, люди вже збираються на вечірку, — зауважив Рональдо.

— То чого ж ми чекаємо? Давайте просто зараз і вирушимо на цю вечірку, — запропонував Енріке.

— Чудова ідея, — сказав Рональдо, встаючи з шезлонга.

І всі троє бадьоро попрямували до місця, де мала відбутися вечірка, передчуваючи веселощі з живою музикою й новими знайомствами. Але коли вони майже дійшли до входу в зал, шлях їм несподівано перегородив високий хлопець із холодним поглядом. Поруч із ним стояла компанія таких самих гордовитих хлопців.

— А ось і перешкода, — тихо пробурмотів Рональдо.

— Здається, працює фейсконтроль, — скривившись, додала Хермоса.

Енріке, вперше зіткнувшись із такою ситуацією, завмер, не розуміючи, що робити. Вочевидь, хлопець і його компанія явно контролювали доступ на вечірку і не збиралися пропускати всіх підряд.

— Давайте спробуємо підійти, — запропонував Енріке і рішуче рушив уперед, а його друзі пішли за ним.

Високий хлопець із глузливим виразом на обличчі й зарозумілою поставою перегородив шлях Енріке.

— Ну, ну, хто у нас тут? — промовив той, схрестивши руки на грудях. — Ти, напевно, думаєш, що твій стиль тут на висоті?

Енріке, не втрачаючи самовладання, відповів з легкою усмішкою:

— Я вважаю, що кожен має право на свій стиль. Цікаво, що саме тобі не подобається в моєму?

— А те, що ви всі виглядаєте як троє невдах.

— Обережніше з висловлюваннями, перед тобою сам Енріке Портеро, — наполягла Хермоса.

— О, треба ж! Яка честь! Може, варто познайомитися? Я — Дієго Мальварес, — промовив він, простягаючи руку для рукостискання. — Якщо ми потоваришуємо, я врятую тебе від товариства позбавлених смаку ідіотів.

Енріке поглянув на простягнуту руку Дієго, але вирішив не тиснути її. Замість цього він стримано відповів:

— Мені здається, що я вважатиму за потрібне спочатку пізнати тебе краще, перш ніж приймати такі пропозиції.

— Ха, як завгодно. Просто пам'ятай, що ця вечірка — не місце для модних невдах.

Рональдо, помітивши, що розмова загострюється, став поруч з Енріке:

— Припини, Дієго. Ми лише хочемо потрапити на вечірку, і нам не потрібне твоє схвалення.

— А ти, Дієго, краще опануй свій стиль, перш ніж критикувати чужий, — додала Хермоса.

— Балакайте скільки завгодно, але на вечірку в такому дешевому прикиді ви не потрапите, — глузливо сказав Дієго.

— Хто ти такий, щоб вирішувати, хто гідний цієї вечірки, а хто ні? — розізлилася Хермоса, дивлячись на нього крижаним поглядом.