Читати книгу - "Як насолоджуватися життям і отримувати задоволення від роботи"

зможете розслабитись!»

Ви можете розслаблятись мимохідь, де б ви не були. Просто не докладайте для цього зусиль. Розслаблення — це відсутність будь-якої напруги та зусиль. Думайте про легкість і відпочинок. Почніть із думок про розслаблення м'язів очей і обличчя, раз у раз повторюючи: «Розслабтесь... розслабтесь... розслабтесь і відпочиньте». Відчуйте, як енергія біжить м'язами вашого обличчя до центру вашого тіла. Уявіть себе позбавленим напруги, як немовля.

Саме так і робила Галлі-Курчі, відома співачка-сопрано. Хелен Джепсон розповідала мені, що перед виступом Галлі-Курчі сиділа у своєму кріслі, розслабивши всі м’язи і з відвислою нижньою щелепою — такою вона була розслабленою. Ця чудова звичка допомагала їй уникати знервованості перед виходом на сцену і втоми після виступу.

Наступні поради допоможуть вам навчитися розслаблятись.

1. Розслабляйтесь за будь-якої нагоди. Дозвольте вашому тілу стати піддатливим, як стара шкарпетка. Я спеціально тримав на своєму робочому столі стару брунатну шкарпетку як нагадування про те, яким розслабленим маю бути. Чи брали ви коли-небудь на руки кошеня, що дрімало на сонці? Воно звисало у ваших руках, як мокра ганчірка. Індійські йоги кажуть, що якщо ви хочете оволодіти мистецтвом релаксації, то маєте повчитись у кота. Я ніколи не бачив стомленого кота, кота із нервовим зривом або кота, у якого було б безсоння, роздратування чи виразка шлунка. Вам також вдасться уникнути цих нещасть, якщо ви навчитеся розслаблятися, як коти.

2. Під час роботи намагайтеся сидіти у зручному положенні. Пам'ятайте, що напруження тіла викликає біль у плечах і призводить до нервової втоми.

3. Прислухайтесь до свого організму чотири-п'ять разів на день і запитуйте в себе: «Чи не занадто я напружуюсь, виконуючи цю роботу? Чи не напружую я м'язи, які не мають жодного стосунку до цієї роботи?» Це допоможе вам виробити звичку розслаблятися. Як каже доктор Девід Гарольд Фінк, «серед тих, хто добре знайомий із психологією, це звичка номер один».

4. Наприкінці дня знову оцініть свій стан, запитавши себе: «Наскільки я зараз стомлений? Якщо я стомлений, то це не через мою розумову роботу, а через те, як я її виконував». «Я оцінюю плідність своєї праці, — каже Деніел У. Джосселін, — не за тим, наскільки я стомлений наприкінці дня, а за тим, наскільки я не стомлений. Якщо наприкінці дня я почуваюся надзвичайно втомленим, або якщо дратівливість свідчить про втому моїх нервів, я точно знаю, що це був неефективний день як у якісному, так і в кількісному відношенні». Якби кожна ділова людина в Америці засвоїла цей урок, смертність від гіпертонії різко пішла б на спад. І тоді до санаторіїв та психіатричних клінік перестали б поступати люди, що страждають через утому та занепокоєння.

Розділ 4

Як позбутися нудьги, що викликає втому, занепокоєння і роздратування

дна з головних причин утоми — нудьга. Для прикладу розглянемо історію Еліс, офісної працівниці. Одного вечора Еліс повернулася додому надзвичайно виснаженою. Вона мала втомлений вигляд. Вона була втомленою. У неї боліла голова. У неї боліла спина. Вона була такою виснаженою, що хотіла лягти в ліжко, не дочекавшись вечері. Але мати її вмовила... Еліс сіла за стіл, і тут задзвонив телефон. Це був її хлопець! Він запрошував на танці! Очі Еліс заблищали. Звідки й сили взялись! Вона помчала нагору, надягнула своє блакитне плаття і танцювала до третьої години ночі, а коли, нарешті, повернулася додому, то взагалі не відчувала втоми. Навіть навпаки: дівчина була такою бадьорою, що не могла заснути.

Чи була Еліс після робочого дня насправді такою втомленою, як здавалась? Так, і причиною її виснаження була нудьга на роботі й, можливо, в житті. Таких Еліс мільйони. І ви також можете належати до їхньої когорти.

Добре відомо, що емоційний настрій набагато більше зумовлює втому, ніж фізичне виснаження. Доктор філософських наук Джозеф Е. Бармак опублікував у журналі «Архіви психології» доповідь за матеріалами деяких своїх експериментів, що демонстрували, як нудьга викликає втому. Доктор Бармак запропонував групі студентів пройти серію нудних тестів. Результат? Студенти почувались втомленими і сонними, вони скаржились на головний біль і перенапруження очей, відчували дратівливість. У деяких випадках спостерігався навіть розлад шлунка. Чи було це все вигадкою? Ні. Перевірка обміну речовин в організмі студентів показала, що коли їм було нудно, їхній кров'яний тиск і споживання організмом кисню знижувались, але тільки-но студенти починали відчувати зацікавленість і задоволення від своєї роботи, метаболізм відразу ж прискорювався!

Ми рідко втомлюємось, коли займаємося чимось цікавим і захопливим. Наприклад, одного разу я відпочивав у Скелястих горах в Канаді, на озері Луїз. Кілька днів я ловив форель біля Корал Крік. Щоб дістатися туди, я продирався крізь хащі, спотикався через корчі та перелазив повалені стовбури дерев — і після восьми годин такої подорожі я не був виснаженим. Чому? Тому, що я був збудженим і зацікавленим. Я пишався тим, що впіймав аж шість форелей. Але припустимо, що риболовля викликала в мене нудьгу. Як би я тоді почувався? Така напружена подорож на висоті семи тисяч футів вкрай виснажила б мене.

Навіть під час такої виснажливої діяльності, як альпінізм, нудьга може викликати значно більшу втому, ніж докладені при цьому зусилля. Містер С. X. Кінгмен, президент Ощадного банку фермерів та механіків у Міннеаполісі, розповів мені про один випадок, який чудово ілюструє це твердження. У липні 1953 року канадський уряд звернувся до канадського клубу альпіністів із проханням надати провідників для тренування королівських лісничих. Містер Кінгмен був одним із гідів, що їх відібрали для тренування цих солдатів. Разом з іншими інструкторами — чоловіками віком від сорока двох до п'ятдесяти дев'яти років — вони влаштовували для молодих солдатів довгі переходи льодовиками та сніжними рівнинами і дерлися на прямовисну скелю висотою сорок футів, використовуючи для цього мотузки, крихітні опори для ніг і ненадійне опертя для рук. Вони дерлися на пік Майкла, на пік Віце-президента та підкорили ще декілька вершин у долині Літл Йохо канадських Скелястих гір. Після п'ятнадцяти годин дряпання скелями кремезні солдати, що були в чудовій фізичній формі (вони щойно пройшли шеститижневий курс тренування у центрі підготовки командос), почувалися вкрай виснаженими.

Чи була ця втома зумовлена тим, що їхні м’язи були недостатньо натренованими у центрі підготовки командос? Кожен, хто проходив там тренування, лише розсміявся б, почувши таке дурне запитання! Ні, вони були вкрай знесиленими, тому що альпінізм наганяв на них нудьгу. Вони так