Читати книгу - "Опора, Moon Grey"

        - Якщо я навіть перевтілюсь.

        - Особливо це. – Орест помовчав і додав. – Тоді навіть тваринка, з відсутніми частинами тіла, нефункціональну, щоб не змогла втекти.

        - Але чому так жорстоко.

        - Жорстоко? Ні. Що ти. Твій розум, інстинкти –це найцінніше. Жива Душа, в якім би тілі не була, територіально повинна перебувати серед подібних часток Душі з подібним енергетичним полем. Щоб вона вижила. Тому Смерть і Життя зв’язують увесь час цих Живих, щоб утримати. Це спосіб, винайдений ще до Ісуса. Він просто пройшов цей період наочно, привселюдно. Людей потрібно було поєднати подальше від клонів. Але і клони не тупі. Вони хитрі і цинічні. Вони грають на емоціях, знають слабкості людей. Але люди знають іншу сторону.

        - Любов. Ніжність.

        - Саме так. А це клонам недоступно. Тому вони якщо не мають, то знищують. Бо вони створені без любові до себе самих.

        - Я вже хочу створювати шедеври. І чим більше тим краще.

        - Саме так. Чим більше людей створять власне, менше штампуватимуть, а більше обмінюватимуться, вивчатимуть, створюватимуть нове, покращуючи існуюче,  навчать інших себе проявляти, тим менше буде самознищень та воєн. Енергія Оригінальних людей переможе.

Смартфон заблимав повідомленням.

        - Прочитай, можливо щось важливе.

        - Ой, там одна реклама.

        - А ти прочитай. Ти зараз бачиш трішки інакше.

        - «Отримуй бонус на додатковий рахунок…бла…бла…бла… ми нарахували ..»- Рита перервала читання, - Оресте, тут од…. Стривай. Мені не потрібно поповнювати рахунок. І додатковий не потрібен. Суть в самому факті: «Повідомлення про бонус».

        - Звісно. Я радий, що ти бачиш суть речей.

        - Ти глянь. Вони роблять розсилку, бо це їхня робота. Але я бачу свій зміст в цім повідомленні.

        - Так. Час десь перетнувся і ти отримала підтвердження власних дій. Але це не означає, що це тільки для тебе. Це ти бачиш своє в усьому. А Земля все предоставляє. 

        - «отримай бонус…» Це ж треба. А я раніше фиркала.

        - Е-е-е-е, я ж кажу, не все то золото, що блищить. Це стосується моменту. Це як отримання результатів, коли Місяць в Діві, або це як завершення, нагорода в 29 місячний день. Він як маркер, коли ти отримуєш гарне- ти прожила місяць з користю для себе. Якщо ти отримала штурханці від Долі, то так і знай, що ти приділила собі мало уваги. Це вже перевірено. Тобі щоразу предоставляється коректувати своє життя спираючись на цю опору з електромагнітних ліній, які формують для тебе поле діяльності. Задумала, оголосила, скоригувала, позначила, що будеш вдосконалювати, хоча результат ще не відомий, а ти вже плануєш. 

        - Авжеж, авжеж. Не слід постійно чекати оці «Знаки».– Рита усміхнулась. – В мене навіть роздратування зникло. 

        - Бо воно розсипалось. Ти сприйняла інший світ і роботу інших людей, як рівних. Вони роблять свою справу, мирну справу і це треба поважати.

        - Так. Мирну. – Рита йшла мовчки який час.- Оресте, а що з отим сном було?

        - Всі ті сни, які врізаються в пам’ять є з минулого. Світ вкотре живе і повторює історію. Ти бачиш передбачувані події. Якщо їх всьому світу розповідати, то клони вносять коригування і змінюють потоки енергій. Не варто афішувати задуми чи мрії. Потрібно їх втілювати.

        - А обіцянки перед виборами? – Рита поморщилась.

        - Рито, світом на 50% правлять напівклони, а не люди.

        - Жах.

        - І вони дуже прагнуть отримати емоції.

        - Нащо?

        - Щоб здобути любов інших, вони не мають власної. Вони мають всі ресурси, але не вміють ними користуватись. Вони можуть обмінювати, але не вміють. Бо не мають любові до себе. Це найсильніше почуття і з ним разом є ще одне - Кохання, це щодо іншої людини.  Але разом…. Разом вони дають доступ до Джерела Всесвіту.

        - І тоді світу капець, якщо їм це вдасться?

        - І тоді Всесвіт перестане існувати. Так написано.

        - Взагалі?

        - Взагалі. Він зупиниться.

        - А зараз, які шанси зараз?

        - Зараз Всесвіт зсунувся. Всі риються в минулому, а центр Землі та подій зараз в Україні. Саме вона є черговим і, на жаль, кінцевим етапом руху Всесвіту.

        - Чому???! –Рита аж похолола.

        - Тому що так написано. Мені шкода.

        - Але ж має щось трапитись…. Ні! Ні! Стривай! Не так! Не так, Оресте!!! Що я маю зробити, щоб я далі продовжувала жити?

        - Зроби так, як ти вмієш все оте, що на картинці. І коли ти отримаєш задоволення навіть від самого страшненького та кривенького, з усима косяками виробу, але він тобі буде наймиліший та найдорожчий, то ти цим збереш до купи всі частинки Душі.

        - Як? Отак і все?

        - Ти відкинеш якорі з минулого, які тягнуть назад. Ти потім створиш нові, майбутнього. Бо ти СПРОБУЄШ сама власним темпом, власним способом, інструментами та матеріалами, що в наявності чи докупиш, попросиш, виміняєш, та як завгодно, але відкриєш через предмет, навіть куплений, бо це відмітка сили «можу», відкриєш потік. Потік енергії власними силами. І цього в тебе вже ніхто не відніме. Це буде досвід. 

        - Звучить інтригуюче.

        - Добре.

        - Твій голос змінився.

        - Рито….

        - Я знаю. Я відчувала це.

        - Ні, це трішки інше. Ти повинна спробувати.... спробувати інше кохання. Це дуже важливо.

        - Тобі пора. Твій голос став як тоді, чужий.

Рита не чула і не сприйняла його слів. Вона навіть не зрозуміла, про що він говорить. Але він всеодно говорив. 

        - Рито. Послухай мене. – Орестів голос дійсно став звучати як в живого. – Мила, ти чула про Тонкі тіла.

        - Звісно чула. Так.

        - То ми завжди будемо поряд. На будь-якій відстані. Пам’ятай це. Ми –це два спіни. Насправді нас безліч. Коли налаштується електромагнітне поле всих частинок Єдиної Душі, тоді можливо щось зміниться. Але то кажуть таємниця.