Читати книгу - "Тінь над Дніпром, Наташа Голуб"

Наступного ранку Максим отримав відео з камери біля під’їзду Аліни. Він переглядав його кілька разів. Обличчя чоловіка було приховане капюшоном, але одна деталь видала його — татуювання на шиї. Стара кримінальна мітка.

— Здається, я його десь бачив, — пробурмотів він, зупинивши кадр. — Ага, ось ти...

Він натиснув кілька клавіш — у базі з’явилося досьє. Марк “Жук” Синиця. Колись працював на організовану групу, яка мала зв’язки з політиками. Востаннє засвітився три роки тому.

Максим одразу зателефонував Аліні.

|"Маємо зачіпку. Приїдеш до управління?"

Вона увійшла до його кабінету в класичному чорному пальто, але з очима, які палали жагою правди. Він показав їй фото.

— Це той, хто залишив фото під дверима. Колись був на гачку у однієї фінансової групи, яку твій батько критикував публічно. Думаю, зв’язок очевидний.

— І що ми робимо? — спитала вона.

— Шукаємо, де він міг засісти. Його досьє показує, що він має родича в Святошинському районі. Я вже відправив групу.

— Я поїду з вами, — твердо сказала Аліна.

Максим вагався. Він бачив, як це важливо для неї. І вже не міг залишати її осторонь.

— Добре. Але якщо щось піде не так — ти тримаєшся позаду. Домовились?

Вона кивнула.

— Ти мене недооцінюєш.

Він усміхнувся.

— Ні, я просто починаю занадто сильно про тебе хвилюватись.

Вона відвела погляд, але на її обличчі з’явилась тінь усмішки.

Це вже було щось більше, ніж просто союз у справі. І вони обоє це відчували.