Читати книгу - "Тінь над Дніпром, Наташа Голуб"

Святошинський район. Сірі багатоповерхівки, занедбані двори, облуплені під’їзди. Максим вийшов із машини першим. За ним — двоє оперативників. Аліна залишилась на задньому сидінні, але вже через хвилину вийшла слідом.

— Я ж казав — ти чекаєш у машині, — кинув він сердито.

— А я ж казала — я не статистка в цьому фільмі, — відповіла вона, і крокнула вперед.

Максим хотів щось додати, але в ту ж мить хтось виглянув з вікна п’ятого поверху. У квартирі родича “Жука” горіло світло. Вони піднялись сходами тихо, але впевнено.

— Поліція! Відчиніть двері! — пролунав голос одного з оперативників.

Мовчанка. Потім — глухий звук ізсередини. Хтось вибив заднє вікно і зник у дворі.

— Тікає! — закричав один з копів.

Максим рвонув вниз, а Аліна — слідом, не слухаючи нікого. Вона побачила, як чоловік у чорній куртці перелазить через паркан і тікає у напрямку старої промзони.

— Жук! Стояти! — вигукнув Максим.

Почалась гонитва. Хвилина, дві… Аліна задихалась, але не зупинялась. І раптом — її підкосило. Вона спіткнулась об камінь і впала, вдарившись коліном.

Максим зупинився миттєво. Забув про втікача.

— Аліна! — він кинувся до неї. — Ти ціла?

— Нормально… Просто боляче, — прошепотіла вона, тримаючись за ногу.

Він допоміг їй встати, притримуючи за талію. Їхні обличчя опинились дуже близько. Вона подивилась йому в очі.

— Ти ж мав бігти за ним…

— Я не залишу тебе, — тихо сказав він.

Цей момент завис між ними. Небезпека ніби відступила. Лишились тільки двоє людей — надломлених, але сильних.

І десь у душі Аліна відчула: вона не одна. І більше ніколи не буде