Читати книгу - "Споріднені душі: Розірваний зв'язок, Яра Крихта"

Айдас наче відчував її запал… і сам зашарівся так сильно, що не знав, чи не вдавиться повітрям просто зараз. 

– Міє… – вона так і сиділа на колінах на ліжку, і Айдас доторкнувся до її бедра своїми майже завжди холодними пальцями. 

Айдас, здавалось, був на межі, тримаючись лише завдяки її мовчазному наказу. 

– І я можу бути твоїм, – прошепотів.

Вона витягнула руку, торкнулася його волосся.

– Ти вже більше, ніж просто мій, – голос Мії затремтів, але вона все-таки знайшла в собі силу завершити, – і це лякає мене.

Мія нахилилася вперед, і Айдас затамував подих. Її губи торкнулися його, спочатку ніжно, але з кожною секундою все глибше. Він не думав більше ні про що, крім того, що вона поруч, що її дихання зливається з його власним, і він повністю губиться в її смаку.

Його руки, спочатку нерішучі, відчайдушно схопилися за її талію, ніби Мія була його єдиною опорою в цьому хаотичному світі. Айдас відчував її тіло під кінчиками своїх пальців, і це здавалося чимось недосяжним, чимось, чого він ніколи не заслуговував. Її шкіра була такою теплою, гладкою, і коли його руки пішли вище, під сорочку, Айдас ледве міг повірити, що це відбувається насправді.

Його пальці тремтіли, відчуваючи її, як вперше. Вона була ідеальною. Її груди, її талія, все це було для чоловіка, як спокуса, від якої він не міг відірватися. 

Мія глибше вдавалася в поцілунок, і кожен рух рук Айдаса під її сорочкою, заставляв її бути різкішою. Поцілунок став різким і владним, і Айдас, з відчаєм у серці, вкусив її за нижню губу, намагаючись утримати хоч трохи цієї миті в своїх руках. Смак її незмитої перед сном помади, солодкий і гострий водночас, обпалював його зсередини.

Його дихання стало важким, а серце билося так голосно, що здавалося, ось-ось вирветься з грудей. Він обхопив її руками ще міцніше, майже боячись, що вона зникне. Мія... вона була всім, чого він так пристрасно жадав, і він не міг, просто не міг її відпустити.

Стільки місяців поспіль холод був його найкращим другом, і Айдас ніяк не міг зігрітися, але зараз, коли Мія хотіла його собі, чоловік відчув, що вогонь огорнув його серце, а гаряча кров вдаряла в голову. 

– У мене ще ніколи не було чоловіка, – Мія раптом розірвала поцілунок і злякано протараторила в його вуста. 

– Міє… 

– Я не хочу наробити дурниць… – вона тяжко дихала, захоплена та розгублена. – Ти ж розумієш, що я би хотіла, щоб все було правильно? 

– Я би ніколи не посмів… – почав, дивлячись в її очі. 

– Ти ж робитимеш так, як я скажу? 

– Так. 

– Обіцяй.

– Я обіцяю, – Айдас кивнув, стримуючи усмішку та намагаючись бути серйозним. 

– Отже, ти просто лишися тут на ніч, і нічого не буде. Нічого не буде, поки я не дозволю. Обіцяй.

– Я обіцяю, – знову прозвучав серйозно, – о, то ти дозволиш мені лишитися тут на ніч? – і радо широко засміявся. 

Мії нарешті стало ніяково настільки, щоб вона почала морщити ніс та пихтіти: 

– Просто лязь, ми спатимемо. 

– Як накажеш, – чоловік підвівся на ноги, відчуваючи легке запаморочення після поцілунку. 

Обоє мали розпалений вигляд. 

Айдас зачекав, коли Мія залізе під ковдру, а тоді опустився поруч, також вкрився. Йому знадобилося кілька миттєвостей, щоб його коліно опинилося між її ніг, а дівчина була крепко притиснута в його обіймах. І Айдас відчував, що її сорочка трохи підскосила догори, поки його руки продовжували гладити її спину та талію. 

Ще кілька миттєвостей, і його язик доторкнувся до її шиї, і Мія здавлено простогнала:

– Айдасе, будь ласка, без лишнього… 

– Ти просто зупини мене, коли буде занадто. 

– Ти і сам знаєш, де це «занадто».

– Так, – тихо засміявся. – Але я  ж обіцяв. 

Її шия на ранок буде вся в мітках – в цьому він не сумнівався. Чоловік притис Мію до ліжка, його рухи та поцілунки були плавними, заставляючи Мію просто відчувати його поруч. 

Як і обіцяв – не переходити межу. Але награтися вдосталь. 

Айдас відчував, як його дихання збивалося з кожним її тремтінням, з кожним важким рухом її тіла під ним. Його губи ковзали по її сорочці, відчуваючи тепло її шкіри через тонку тканину. Він цілував кожен сантиметр, підіймавшись до її шиї, потім знову опускаючись до її грудей. Його рухи були неконтрольованими, майже грубими, але в кожному дотику відчувалася шалена ніжність і жадання. Ліжко ледь витримувало напругу – розгойдувалося, і його бедро між її ногами не залишало Мії шансу навіть спробувати втекти. 

Знову підіймався до губ та шиї, знову опускався і знову підіймався. 

Її руки час від часу впивалися в його плечі, нігті залишали сліди, що пекли його шкіру, змушуючи зупинятися на мить. 

Айдас навіть не сумнівався, що на його руках будуть синці. 

І мати шанс заснути з Мією ось так – наче руйнувало і лікувало його нещасне понівечене серце водночас.