Читати книгу - "Царська рокіровка, Мелхіор Медар"

– Геть! – заревів пан таємний радник.

Розгубленого Івана Акакієвича вимело за двері.

– Цей теж шпигує на когось… – зітхнув про себе пан радник і схопив газети. Він зірвав бандеролі, переглянув першу сторінку однієї газети й викинув ту. Вихопив наступну, те ж саме. І ще одну… Згріб усі папери зі столу до купи, закинув до сейфу, закрив його, схопив однією рукою пресу, другою — піджак і вилетів з кабінету.

Він вискочив з уряду, наче біс гнався за ним, сів у екіпаж і гукнув до візника:

– До палацу генерал-губернатора!

Вони помчали.

Ад'ютант прийняв його негайно.

– Нам вже відомо. Але дякую, що пан так швидко приїхав – можемо негайно перейти в контратаку. Ми розуміємо, яку мету мали німці, посилаючи нам цих вампірів...

– Цікаво, вони вже знали про арешти чи ще ні?

– Гадаю, вони пришвидшили атаку в пресі, коли попався перший вбивця… Але розвідка це перевірить – дізнаємось, коли статті передали на верстку для друку.

– Це схоже на початок кампанії проти Росії.

– Я теж так вважаю. Можна було очікувати щось подібне – і власне тут. Якщо німці хочуть розпалити полум’я у імперії, то Варшава – саме те місце. Зокрема, завдяки діям пана Генерального прокурора Священного Синоду… Не забуваючи про заслуги мого начальника, який сліпо виконує всі накази щодо русифікації…

– Так, Побєдоносцев зробив для німців більше, ніж усі ті агенти та берлінські паперомараки разом узяті.

– Не тільки для німців. Тепер перейдемо до сутички з Японією… до якої – між нами – о, ні, ні в якому разі – ми не готові. І, як я чув, жовтки вже почали укрупнювати промисловість…

– Аби тільки це. Після проголошення конституції їхній імператор став абсолютним правителем і підтримав порядок денний цього Фукудзави Юкічі – як це називалося? Хіба… буммеі-кайка, "цивілізація та просвіта" – чи коротко: як вкрасти зброю у цивілізації та запровадити безтурботне освічене правління Японії по всій Азії…

– Отже, війна буде на два фронти?

– Два?… Після франко-прусської війни Німеччина вже стала наймогутнішою державою в Європі, вона обігнала Англію, і її амбіції постійно зростають – тепер вони беруться за колонії… Німці готувалися роками – підпорядкували Австрію та Італію, потім, торгуючи чужими землями на Берлінському конгресі, підкупили португальців, бельгійців і голландців… Тепер ті стануть до них підлабузнюватися і підтримуватимуть їх у багатьох справах … Англійці, як завжди, плетуть змову проти нас на наших азіатських кордонах. Ходять чутки, що вони навіть готові підтримати японців, замість того, щоб об’єднатися з нами проти німців… Пруссаки міцніють щогодини – промисловість, промисловість, промисловість! А у нас?

– Треба прагнути до зближення з Францією.

– Франція? Після програшу війни з пруссаками, краху в Панамі, втрати Суецького каналу – вона в подібній до нас ситуації… Крім того, вона ще підтримує турків, які після поразки від нас намагаються встати на ноги…

– Але у французів є промисловість! І багатства з колоній…

– Це правда. Але якщо вони побачать, що ми слабкі, вони матимуть кращу позицію на переговорах. Може, тому прислали Жака? Щоб він підтримав німців... щоб послабити наш престиж, стабільність Королівства, підірвати нашу міжнародну репутацію? Потім стануть диктувати умови можливого союзу… Виглядає цілком ймовірно…

Ад’ютант почухав лоба, потім вирішив.

– Так. Скінчимо з цим ще сьогодні. Не буде німець плювати нам в обличчя... Як там написали? "У цьому знущанні над Європою, імперія звироднілого роду Романових, де на волі бігають маніяки-вбивці"… Так, ще немає прямого нападу – лише перша зачіпка, початковий натяк. Цьому треба покласти край. До п'ятої години ранку, будь ласка, віддайте наказ про ліквідацію німецької розвідувальної мережі в Королівстві. Я негайно піду до Йосипа Володимировича, щоб доручити Охороні співпрацювати з паном. Вони повинні надати вам повні досьє на цих агентів. Будь ласка, закрийте цю справу. Потім пан зустрінеться з французами, дасте їм зрозуміти, що потрібно, а потім відішлете їх назад, щоб там, в Парижі Сюрте проковтнула цю жабу. Їм же подобається. А завтра, першим ділом, я візьмуся за Бісмарка. Я покажу йому, що ми можемо...

Фон Брюгге, який не був у тім'я битий (за винятком ударів від його дружини), знову був упевнений, що кінь, на якого він зробив ставку, був тузом у цій грі.

"Цікаво, хто за ним стоїть?" – думка промайнула в голові, але він швидко звідтіля вигнав. Це не його справа. Поки що…

Менш ніж через годину таємний радник повернувся додому з повними повноваженнями, підтвердженими підписом генерал-губернатора. Через півгодини офіцери жандармерії поклали на його стіл списки відомих прусських інформаторів і шпигунів.

Після цього були обшуки та слідства – поліцейські, жандармські та адміністративні. Для міньйонів Вільгельма настав судний день – до півночі їх було "виведено з гри" понад півтори сотні, а до п’ятої ранку – години, призначеної для закінчення дійства – ще тридцять чотири. Дванадцятьох не знайшли, п'ятнадцятьом вдалося втекти. Лише поліцейські карети у Варшаві за цей час перевезли сімдесят вісім підозрюваних, і в цьому конкретному випадку "підозрюваний" означав "винний". В’язниці були переповнені, страх напав на місто – мешканцям знадобилося трохи часу, щоб зрозуміти, що це не вони потрапили під приціл, що кібітки і Сибір чекають не їх.

Шифрувальні відділи, спеціалісти зі зброї та експерти були в роботі по вуха – конфісковані документи, шифровки, хімікати для секретних кодів, зброя, списки підкуплених російських чиновників займали цілі кімнати. У міру розшифровки прихованої інформації хвиля арештів продовжилася – тепер вона охоплювала всіх, хто підтримував або продався німцям. Цей етап операції тривав ще тиждень – було затримано понад три сотні громадян Росії. Погром у Королівстві торкнувся загалом понад шестисот осіб, які проживали у державі Романових.

На ранок єдиними співробітниками німецьких спецслужб, які діяли у Варшаві, були дипломати. До речі, на дії у них залишилося небагато часу – у Петербурзі вже готувалися дипломатичні ноти про оголошення їх персонами нон грата. О сьомій ранку – яка (навмисна) нетактовність!– до посла Пруссії у столиці Російської імперії надійшла повістка негайно з’явитися до палацу для отримання протесту російської влади. Через дві години в Берліні російський посол зустрівся з неназваним чиновником з кабінету Бісмарка і в конфіденційній розмові попередив його про наслідки, з якими зіткнеться Пруссія, якщо вона негайно не припинить заздалегідь підготовлену провокацію і не заткне "рила" своїм писакам. Німецький юнкер