Читати книгу - "Келен, Yevhenii Nahornyi"

Кров’яні Скелі гуділи життям: ринки процвітали, гноми добували кривавий обсидіан, а храми Дезаса наповнювалися молитвами скелетів і живих. Лія, донька Келена, зростала, поєднуючи навчання в Академії Некромантії з радістю від подорожей, як нещодавній візит до Ільваріса. Але мир, за який так боровся Келен, опинився під загрозою. Звістка про дипломатичний союз між Бекстою та королівством орків Кразґаром, відомим своїми облоговими машинами, змусила Келена переглянути стратегію захисту королівства. Тінь війни наближалася, і Келен мав діяти швидко.

Одного вечора, коли Келен і Лія сиділи в бібліотеці палацу, переглядаючи книгу заповідей Дезаса, до них увірвався Сорен із тривожним виразом обличчя. У руках він тримав звіт від розвідки, написаний лордом Варісом, біженцем із Бексти.

— Келене, у нас проблема, — сказав Сорен, простягаючи пергамент. — Бекста уклала союз із Кразґаром. Орки постачають їм свої облогові машини, а Бекста обіцяє Кразґару землі Волдебії, які ми з Норалісом поділили.

Келен прочитав звіт, його очі-кулі спалахнули зеленим. У звіті йшлося, що посли Бексти відвідали фортецю Кразґара, де вождь Ґрок Кровавий Кіготь підписав угоду. Орки, відомі своїми таранами, балістами та вежами для штурму замків, готували арсенал для Бексти. Це означало, що хунта Бексти планує війну — і Кров’яні Скелі були їхньою головною ціллю.

— Орки зрадили нас, — сказав Келен, його голос був холодним, але спокійним. — Ми уклали з ними союз, а вони торгують із нашими ворогами.

Лія, яка слухала розмову, підняла очі від книги.
— Тату, чому орки так вчинили? Я думала, вони поважають силу.

Келен подивився на неї, його кістляві пальці стиснули посох.
— Вони поважають силу, але також і вигоду. Бекста, мабуть, пообіцяла їм більше, ніж ми можемо дати. Але ми не дозволимо їм зруйнувати наш дім.

Рада і підготовка до війни

Келен скликав Військову Раду в тронній залі Кров’яних Скель. Присутні були Сорен, Зарґот, Тарвін, Велар і Торґрін. Лорд Варіс, як експерт із Бексти, також отримав місце за столом. Келен оголосив про союз Бексти та Кразґара, викликавши гнів і занепокоєння.

— Орки — наші союзники, — прогримів Зарґот, його драконячі крила затріпотіли. — Як вони посміли торгувати з цими вискочками?

— Ми не можемо розірвати союз із Кразґаром, — сказав Тарвін. — Їхня зброя досі зміцнює нашу армію. Але ми можемо посилити оборону.

Велар, маг-скелет, запропонував:
— Ми можемо вдосконалити наші магічні бар’єри. Кривавий обсидіан із шахт гномів дозволить створити куполи, які витримають навіть оркські тарани.

Торґрін додав:
— Мої гноми вже будують укріплення на кордоні з Бекстою. Дайте нам ще місяць, і ми зробимо їх неприступними.

Келен кивнув, його думки були зосереджені.
— Ми не шукатимемо війни, але будемо готові. Посиліть укріплення, розставте додаткові загони магів-скелетів на кордоні. Зарґоте, твої польоти над Бекстою мають показати, що ми не боїмося.

Лія, яка тихо сиділа в кутку, підняла руку.
— А що, якщо ми поговоримо з орками? Може, ми переконаємо їх не допомагати Бексті?

Келен усміхнувся її ідеї.
— Мудра думка, Ліє. Я відправлю листа до Ґрока. Але ми не покладатимемося лише на дипломатію.

Рада наказала прискорити будівництво укріплень: гноми зводили додаткові стіни, маги-скелети встановлювали магічні пастки, а 75 000 скелетів і 15 000 магів були розподілені вздовж кордону з Бекстою. Зарґот патрулював небо, демонструючи силу дракона. Економіка Кров’яних Скель не постраждала від припинення торгівлі з Бекстою, адже Нораліс постачав спеції, а Ільваріс — артефакти.

Кров’яні Скелі, серце королівства Келена, гуділи від напруги. Магічні ліхтарі темних ельфів освітлювали місто, але їхнє світло здавалося тьмянішим під тягарем звістки про союз Бексти та Кразґара. Орки, відомі своїми грізними облоговими машинами, уклали угоду з хунтою Бексти, яка готувалася до війни, щоб відвоювати землі Волдебії, частину яких контролював Келен. Знаючи, що мир зірвано, Келен розпочав гонку підготовки до війни, мобілізуючи армію, ресурси та союзників. Лія, його донька, і Рада Єдності стали ключовими у забезпеченні того, щоб Кров’яні Скелі витримали удар.

Келен скликав Військову Раду в тронній залі Кров’яних Скель. Сорен, Зарґот, Тарвін, Велар, Торґрін і лорд Варіс, біженець із Бексти, зібралися за столом, на якому лежала карта кордонів. Лія, яка наполягла бути присутньою, сиділа поруч із Келеном, тримаючи в руках кристал із Ільваріса.

— Бекста готується до війни, — почав Келен, його голос гудів магічною силою. — Союз із Кразґаром означає, що ми зіткнемося з їхніми облоговими машинами. Нам потрібно діяти швидко. Які наші ресурси?

Велар, маг-скелет, доповів:
— Наша армія налічує 175 000 скелетів, із них 30 000 — маги, навчені в Академії Некромантії. Завдяки благословенню Дезаса їхні заклинання, як “Обсидіановий вибух” і “Кривавий щит”, стали потужнішими. Ми можемо створити захисні куполи, які витримають оркські тарани.

Торґрін, гном, додав:
— Шахти Блекстоуна та Кров’яних Скель працюють безперервно. Ми видобуваємо кривавий обсидіан для артефактів і залізо для зброї. Гноми можуть викувати ще 10 000 мечів за два тижні.

Сорен, оглядаючи карту, вказав на кордон із Бекстою.
— Укріплення майже завершені, але нам потрібні додаткові вежі та магічні пастки. Якщо орки приведуть свої машини, ми маємо зупинити їх до того, як вони дійдуть до стін.

Зарґот, дракон, прогримів:
— Я спалю їхні тарани з неба! Але мені потрібні маги-скелети, щоб прикривати мене від стріл.

Келен кивнув, його очі-кулі спалахнули зеленим.
— Ми мобілізуємо всю армію. 100 000 скелетів і 20 000 магів залишаться на кордоні з Бекстою. Решта охоронятимуть Кров’яні Скелі, Астарон і інші міста. Велар, вдоскональ магічні бар’єри. Торґрін, прискор видобуток. Зарґот, патрулюй кордон удень і вночі.

Лія, яка досі мовчала, підняла руку.
— Тату, а що з нашими союзниками? Ільваріс і Нораліс допоможуть?