Читати книгу - "Стів Джобс"

Зараз 1984 рік. Схоже на те, що IBM хоче захопити все. Та Apple, лишаючись єдиною компанією, яка все ще може конкурувати з IBM, дає світові надію. Дилери, після того як спершу радо вітали IBM, зараз непокояться, що IBM домінуватиме й контролюватиме весь ринок у майбутньому. Вони знову повертають свої погляди до Apple, бо бачать у ній єдину силу, що може забезпечити їхню майбутню незалежність. IBM хоче все, і зараз направила свої пожадливі погляди на Apple — останнє, що заважає їм контролювати індустрію. Тож чи буде Великий брат панувати над усією комп’ютерною промисловістю? Протягом усієї інформаційної ери? Чи мав рацію Джордж Оруелл?

Коли він дійшов до ключового моменту, аудиторія почала йому аплодувати, вітати й скандувати слова підтримки. Перш ніж люди змогли відповісти на риторичні питання Джобса, в залі погасло світло, а на екрані з’явилися кадри з реклами «1984». Коли ролик завершився, весь зал аплодував стоячи.

Маючи схильність драматизувати, Джобс пройшовся неосвітленою сценою до маленького столика із сукняним пакунком на ньому.

— А зараз я хочу вам представити Macintosh, — сказав він.

Він вийняв комп’ютер, клавіатуру, мишку, мовчки з’єднав їх до купи та витягнув із кишені 3,5-дюймову дискету. Заграла мелодія з «Вогняних колісниць». Джобс затамував подих, бо минулого вечора демонстраційна версія працювала нестабільно. Але тепер все йшло бездоганно. На екрані поступово з’явилося слово MACINTOSH, потім під ним, наче це писалося рукою, з’явився напис «Крутезно». Не звикла до наскільки класної графіки, публіка на мить затихла. Було чути лишень ахання та охання. А потім швидко одне за одним на екрані почали з’являтися серії інших картинок: елементи з QuickDraw Білла Еткінсона — різні шрифти, документи, таблиці, малюнки, графіки, шахова гра та зображення Стіва Джобса з «думаючою» булькою (як у коміксах), в середині якої — Macintosh.

Коли все закінчилося, Джобс посміхнувся і запропонував десерт:

— Останнім часом багато було сказано про Macintosh. Хай тепер Macintosh говорить за себе сам.

Із цими словами він підійшов до комп’ютера, натиснув клавішу мишки, і Macintosh трепетним і повним чару глибоким електронним голосом сам себе представив, увійшовши таким чином в історію.

— Привіт. Я Macintosh. Класно нарешті вибратися із торбини, — почав комп’ютер.

Єдине, що комп’ютер не знав, як робити, — це витримати необхідну паузу, поки стихнуть гучні вітання та крики із зали. Замість того щоби дещо пригальмувати, він продовжував.

— Я не маю досвіду виступати перед великою аудиторією… Але хотів би поділитися з вами максимою, яка спала мені на гадку, коли я вперше зустрів громіздкі IBM-системи: «Ніколи не довіряйте комп’ютеру, який ви не можете підняти».

Знову останні слова потонули в шаленій овації залу.

— Звісно, я можу говорити. Але зараз я хотів би радше послухати. Отож з гордістю хочу вам представити людину, що була мені за батька, — Стіва Джобса.

В залі почало творитися щось надзвичайне — люди стрибали, екзальтовано махали руками. Джобс повільно кивнув із зімкнутими губами, але широкою посмішкою, потім глянув униз та не міг і слова промовити від хвилювання. Овація тривала десь п’ять хвилин.

Коли по обіді того дня колектив Macintosh повернувся на Bandley-З, на стоянку під’їхала вантажівка, й Джобс зібрав усіх біля неї. Всередині була сотня новеньких комп’ютерів Macintosh, кожен із них був іменний.

— Стівен вручав їх по одному кожному члену нашого колективу, тиснучи руку й посміхаючись, а інші стояли навколо й аплодували та скандували, — пригадує Герцфельд.

То були виснажливі перегони, багато еґо були в синцях від грубого та жорсткого стилю управління Джобса. Але ні Раскін, ані Возняк чи хто-небудь інший в компанії не зумів би досягти такого успіху з Macintosh. Марно було би також сподіватися на щось подібне в результаті роботи різних фокус-груп, комісій чи рад. У день, коли було представлено Macintosh, журналіст Popular Science запитав Джобса, якого роду дослідження ринку той проводив. Стівен Джобс відповів питанням:

— Чи вивчав ринок Александр Ґрем Белл, перед тим як створити телефон?

РОЗДІЛ ШІСТНАДЦЯТИЙ

ҐЕЙТС І ДЖОБС

Коли орбіти перетинаються

Партнерство

В астрономії існує поняття бінарної системи. Це так звані подвійні зірки, орбіти яких пов’язані силами гравітації. Схоже трапляється й в історії, коли еру формують дві пов’язані, але в той же час конкуруючі суперзірки. Скажімо, Альберт Ейнштейн і Нільс Бор у фізиці XX століття. Або Томас Джефферсон і Александр Гамільтон на порозі становлення американської демократії. Перші тридцять років ери персональних комп’ютерів, починаючи з періоду наприкінці 1970-х, бінарна система складалася з двох енергійних людей; обоє народилися 1955-го, й обоє покинули навчання в університеті.

Незважаючи на однакові амбіції в намаганні поєднати технології з бізнесом, Білл Ґейтс і Стів Джобс разюче відрізнялися як особистості й мали різне походження. Батько Ґейтса був знаним адвокатом у Сіетлі, а матір очолювала численні престижні ради та колегії на громадських засадах. Ґейтс із головою поринув у технологічний світ ще під час навчання в найкращій місцевій школі — Лейксайд Хай. Він ніколи не був бунтарем, гіпі, не шукав Бога й не належав до представників альтернативних культур. Замість того щоби розоряти телефонну компанію за допомогою «синьої скриньки», Ґейтс створив програму для складання розкладів занять, котра допомогла йому потрапити в групи, де навчалися ті дівчата, які його цікавили, а також програму підрахунку кількості автомобілів для місцевих інженерів-транспортників. Він був студентом Гарварда, а коли покинув університет, то зовсім не для того, щоби поринути в нірвану з індійським гуру, а щоби заснувати компанію комп’ютерного забезпечення.

На відміну від Джобса, Ґейтс добре знав комп’ютерне кодування, був значно практичнішим, дисциплінованим і володів неабиякими аналітичними здібностями. Джобс — більш романтична й інтуїтивна натура — інстинктивно відчував, як зробити технологію придатною для користування, створити захоплюючий дизайн і зручний інтерфейс. Як пристрасний перфекціоніст, він був неймовірно вимогливим, а керував завдяки харизмі та спонтанній енергії. Ґейтс, навпаки, — методичний тип. На очолюваних ним зборах, де обговорювали продукцію, він добирався до самісінької суті речей, так, наче гравірував камінь. Обоє могли бути досить брутальними. Але у випадку Ґейтса, який на початку кар’єри, здавалося, як типовий заучка, балансував на грані синдрому Аспергера, поводився різко швидше через інтелектуальну нерішучість, аніж через емоційну черствість. Джобс просто спопелив би поглядом. Ґейтс, хоч і мав проблеми із зоровим контактом, по суті був дуже гуманним.

— Кожен із