Читати книгу - "Між двох вогнів. Чому ми досі обираємо між роботою та сім’єю"

Одна завершальна примітка. Важливо пам’ятати, що ваш керівник не обов’язково ваш противник, ви можете приємно здивуватися від того, як він чи вона реагують на ситуації, в яких вам необхідно пристосувати роботу до сімейного життя. Протягом одного тижня заступник держсекретаря США Джим Стейнберг неодноразово пропускав або спізнювався на зустрічі з секретарем Гілларі Клінтон о 8:45 в Держдепартаменті. На четвертий день вона підняла брову на його асистента. Але протягом хвилини, коли асистент пояснював, що Джимова дружина у відрядженні (вона теж працювала на уряд), а він відводив доньок до школи, можлива роздратованість Клінтон перемінилася на повагу та підтримку його бажання бути рівноправним батьком.

Загалом ваш керівник хоче, щоб ви були найкращим працівником, а це означає зробити вас щасливим працівником. Британські економісти{349} з’ясували, що щасливі працівники на 12 % продуктивніші (те, на чому ви би хотіли наголосити своєму директору!). Необхідно трохи часу, щоб змінити процес роботи, але кожен крок окремого працівника створює прецедент. Жінки та чоловіки, які будуть наслідувати вас, подякують.

Якщо ваша електронна пошта забирає багато часу, ваші пріоритети — неправильні

Навіть якщо ваше робоче місце максимально контролюється: коли, де і як ви працюєте, все одно залежить від вас, чи ставити сім’ю на перше місце. Більше десяти років тому я придумала для себе робочу мантру: «Якщо вас спіймали на імейлі, ваші пріоритети не на тому місці». Я усвідомила, що можу провести ще годину в офісі щовечора, розбираючи щоденну купу імейлів, з яких принаймні третина була нікому не потрібна, а тому те, що я робила, теж було непотрібне, а я могла піти додому й почитати синові перед сном. Коли я подумала про те, що справді важливо, відповідь була очевидною.

Під час панахиди ніхто ніколи не згадуватиме, чи ви відповіли на всі імейли. Зовсім навпаки. Коли я працювала в Держдепартаменті, я помітила зворотний зв’язок між тим, на яких високих посадах перебували люди, і тим, на скільки імейл вони відповідали, просто вони мали важливішу роботу. Шеріл Мілс, голова адміністрації Гілларі Клінтон, читала всі імейли, але відповідала лише на важливі, а потім спростила відповідь до однієї літери — «к», замість «ок».

Імейл — це найпростіший прояв більш великої проблеми: культури працювати 24/7 та пов’язаного з цим відчуття відповідальності та вини. Багато з нас так сильно стараються відповідати на безкінечну кількість вимог від великої кількості людей, які можуть зв’язатися з нами в цю годину. Ключ до вирішення в тому, щоб перестати довго думати на тим, що є вашими головними пріоритетами. Що для вас насправді найважливіше? Якщо ви не встановите власні пріоритети і не поставите межі, які допоможуть вам їх досягти, ніхто за вас цього не зробить.

Якщо сім’я на першому місці...

Якщо директори, керівники та менеджери не хочуть пропустити велику хвилю підвищення продуктивності та поліпшення морального духу, їм необхідно запровадити політику справжньої гнучкості. Це може видатися складним, але все, що потрібно, — це розуміння, візія і трохи нервів.

Коли мені доручили першу роботу з управління в ролі деканки в школі Вудро Вілсона в 2002 році, нашим синам було п’ять та три. Якщо в когось з них були проблеми: хвороба, яку підчепили в школі, або щось серйозніше, що вимагало попередньої діагностики і сторонньої допомоги, то сім’я була на першому місці.

Ситуація, яку я щойно описала, напевно, належить до найбільших страхів керівників, які наймають на роботу матерів. Але відколи в мене зникли будь-які сумніви стосовно моїх власних зобов’язань перед роботою і моєю здатністю зосереджуватися, думати та керувати, поки я була матір’ю та босом, я відкинула стереотипи. Після кількох спроб та помилок я зрозуміла, що якщо я поставлю сім’ю на перше місце замість важливих обов’язків, які неможливо відкласти чи передати, тоді я буду більш зосереджена, продуктивна та рішуча, коли повернуся до своєї роботи.

Одного разу під час наради з консультативною радою школи Вудро Вілсона, яка тривала весь день, я сказала членам ради, що мій заступник замінить мене з 11:00 до 12:00, поки я зустрінуся з вчителем мого сина. Звісно, було б краще, якби її призначили на інший день, але з якихось причин це було неможливо, і для мене це важливіше, ніж бути тут. Кінця світу не сталося, мій заступник чудово мене замінив, хоча деякі з членів ради були приголомшені, інші ж визнали, що пропустити одну годину з восьми, не так страшно, як пропустити вирішальну годину з вчителем дитини.

Згодом я придумала гасло: «Якщо сім’я на першому місці, робота не стає другою. Життя їх об’єднує». Це гасло рівноцінно стосується мене, моїх колег та моїх співробітників. Якщо хтось, хто працює на мене, має проблеми у сім’ї, пов’язані з дитиною, батьком чи матір’ю, чоловіком чи дружиною, тіткою, дядьком, племінницею, племінником чи двоюрідними братами-сестрами, вони повинні бути з ними. Ми, їхні керівники та співробітники, підстрахуємо їх та підтримаємо як зможемо. У відповідь ми очікуємо, що вони будуть брати відповідальність за виконання своїх професійних обов’язків, виконуючи роботу, яку не можна делегувати, та вирішуючи важливі питання чи завдання без промахів.

Я застосовувала цю філософію і в школі Вудро Вільсона, і в Держдепартаменті, де у відділі планування політики під моїм керівництвом було 30 осіб і зараз у New America. За один рік у New America напередодні поїздки до Чикаго, де я мала зустрітися з головою фундації, яка фінансує нашу роботу, директор однієї з наших програм написав мені, що його дружина доручила йому побути з дітьми протягом двох тижнів, оскільки в неї зараз важлива робота і він не міг їй відмовити.

Я могла би сказати йому, що це було важливе відрядження (а саме так і було) і що він не міг ось так відмовитися, коли залишилося так мало часу. Я повністю мала на це право, як президент організації, яка їде на зустріч з меценатом. Але як працююча мама, я точно знаю, через які розмови він пройшов із дружиною, і що як чоловік та батько він обирає кращу частку. Його присутність у цій поїздці була бажана, але не необхідна, відрядження добре минуло й без його участі. Для нього,