BooksUkraine.com » Пригодницькі книги » Кривавий меридіан, або Вечірня заграва на заході, Кормак Маккарті 📚 - Українською

Читати книгу - "Кривавий меридіан, або Вечірня заграва на заході, Кормак Маккарті"

61
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Кривавий меридіан, або Вечірня заграва на заході" автора Кормак Маккарті. Жанр книги: Пригодницькі книги. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 60 61 62 ... 105
Перейти на сторінку:
крім жаровні та кількох глиняних горщиків. Він наказав їй нагріти воду для купання і, втиснувши в її руку жменю срібних монет, доручив наготувати сякий-такий обід. Вона, завмерши, дивилася на гроші, поки він нарешті не прогнав її, тож вона пішла коридором, тримаючи монети в стиснутій долоні, як пташка. Стара зникла на сходах, гукаючи до інших, і незабаром там уже поралося кілька жінок.

Коли Ґлентон повернувся у коридор, побачив там чотирьох чи п’ятьох коней. Він відігнав їх капелюхом, підійшов до дверей і визирнув на вулицю, де стояв натовп мовчазних глядачів.

Mozos de cuadra, гукнув він. Venga. Pronto[187].

Двоє хлопців проштовхалися наперед і підійшли до дверей, а за ними ще декілька назирці. Ґлентон жестом покликав найвищого, поклав йому руку на маківку, розвернув його і подивився на інших.

Este hombre es el jefe[188], сказав він. Jefe стояв із урочистим виглядом, зиркаючи на інших. Ґлентон повернув його голову і поглянув на нього.

Те encargo todo, entiendes? Caballos, sillas, todo.

Sí. Entiende.

Bueno. Andale. Hay caballos en la casa[189].

Jefe обернувся, вигукнув імена своїх друзів, і пів десятка хлопців вийшли з натовпу й увійшли в дім. Коли Ґлентон йшов коридором, вони вже вели коней — деякі з цих тварин колись убили людей — до воріт, і найменший хлопець ледь сягав тулуба тварини, про яку він піклувався. Ґлентон пішов у задню частину будівлі, аби пошукати там колишнього священника, якого він любив посилати по повій та випивку, але того ніде не було. Намагаючись зрозуміти, від кого з підлеглих можна очікувати повернення, Ґлентон зупинив свій вибір на Докові Ірвінґу і Шелбі, дав їм жменю монет і знову повернувся на кухню.

На подвір’ї за постоялим двором у темряві смажилися на рожні пів десятка козенят, їхні почорнілі силуети виблискували в димному світлі. Суддя прогулювався у полотняному костюмі і помахом своєї сигари давав вказівки кухарям, а за ним слідував струнний оркестр із шести музикантів, усі старі, усі серйозні, вони трималися на три кроки позаду нього й увесь час грали. Посеред двору стояв триніжок із бурдюком, повним пульке, й Ірвінґ повернувся з двадцятьма чи тридцятьма повіями різного віку та зовнішності, перед дверима будівлі розташувалися цілі каравани фургонів і возів, за якими наглядали принагідні маркітанти, кожен із яких викрикував ціни на різноманітні товари, а навколо хвилювалася мінлива галерея городян і кілька десятків напівдиких коней, запряжених біля входу в будівлю, які ставали дибки й іржали, а ще занедбана худоба, вівці та свині зі своїми власниками, і вже майже все містечко, якого Ґлентон і суддя сподівалися позбутися, зібралося перед їхнім домом як своєрідний карнавал, якому в цій частині світу притаманні підкреслено святковий настрій і дедалі більша потворність дійства. На подвір’ї розгорілося таке високе багаття, що з вулиці видавалося, ніби пожежа охопила всю задню частину приміщення, а нові купці з товарами та нові глядачі і далі прибували разом із групами похмурих індіанців у набедрениках, що сподівались найнятися на роботу.

Близько опівночі багаття розклали вже й на вулиці, там само тривали танці та пиятика, а дім дзвенів від пронизливих криків повій, ворожі зграї собак пролізли на тепер частково затемнене й задимлене подвір’я, там вони люто побилися за обгорілі козячі кістки, і там само пролунали перші постріли цієї ночі, поранені собаки вили й чвалали по двору, поки не вийшов сам Ґлентон і не добив їх ножем, зловісна сцена в мерехтливому світлі: зранені пси мовчали й лише клацали зубами, волочилися по ділянці, як тюлені чи хтось схожий, тулилися до стін, поки він ходив від одного до іншого й розколював їм черепи величезним ножем з мідною ручкою, який носив на поясі. Тільки-но Ґлентон повернувся в будинок, як біля рожнів загавкали нові собаки.

У передсвітанкові години майже всі лампи постоялого двору лише диміли, і п’яне хропіння наповнило кімнати. Маркітанти з возами зникли, а на дорозі лишилися чорні обгорілі кола від вогню, як воронки від снарядів; поліна, що досі жевріли, стягли разом і кинули в останнє багаття, біля якого сиділи старигани й хлопці, курили сигари й обмінювалися історіями. Коли на світанку на сході почали проступати силуети гір, ці люди теж розійшлися. У дворі за будинком вцілілі собаки порозтягали кістки урізнобіч, а мертві лежали в темній ріні власної крові, засохлої в пилюці, і тоді ж заспівали півні. Коли суддя і Ґлентон з’явилися біля вхідних дверей у своїх костюмах, перший у білому, другий у чорному, єдиним присутнім був один із маленьких конюхів, який спав на сходах.

Joven, сказав суддя.

Хлопець скочив на ноги.

Eres mozo del caballado?

Sí señor. A su servicio.

Nuestros caballos[190]…, почав було суддя. Він хотів описати коней, але хлопець уже побіг.

Було холодно, і дув вітер. Сонце ще не зійшло. Суддя стояв на сходах, а Ґлентон ходив туди-сюди, розглядаючи землю. За десять хвилин повернувся хлопчик у супроводі ще одного, ведучи по вулиці бадьорою риссю двох осідланих доглянутих коней, хлопці бігли стрімголов, босоніж, а коні видихали пару, енергійно хитаючи головами з боку в бік.

XV

Новий контракт — Слоут — Різанина на Накосарі — Сутичка з Еліасом — Від погоні на північ — Жереб — Шелбі і малюк — Кульгавий кінь — Північний вітер — Засідка — Втеча — Війна на рівнині — Спуск — Дерево, що горить — По сліду — Трофеї — Малюк приєднується до загону — Суддя — Пустельна жертва — Розвідники не повертаються — Огдоада[191] — Санта-Крус — Ополчення — Сніг — Гостинність — Стайня.

П’ятого грудня у холодній темряві перед світанком вони вирушили на північ, маючи підписаний губернатором Сонори контракт на доставку скальпів апачів. Вулиці були порожні й тихі. Керролл і Сенфорд покинули загін, і тепер разом із найманцями їхав хлопець на ім’я Слоут, якого, коли він кілька тижнів тому захворів, залишив у місті караван золотодобувачів, що прямував

1 ... 60 61 62 ... 105
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кривавий меридіан, або Вечірня заграва на заході, Кормак Маккарті», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кривавий меридіан, або Вечірня заграва на заході, Кормак Маккарті"