Читати книгу - "Від вічного кохання лише неприємності, Лариса Лешкевич"

Суботній вечір був розписаний заздалегідь. Спершу легка вечеря в ресторані, потім – нічний клуб. 

Гайя повідомила Максу, що хоче відірватися на повну, натанцюватися до упаду.

Вона ретельно вбралася в зручний, яскравий, злегка зухвалий одяг, завила волосся, навіть підфарбувала очі та губи, чого раніше ніколи не робила.

– Невже наша донька заспокоїлася? – здивовано сказала Ніка, коли Гайя і Макс поїхали розважатися.

–  Або прикидається, що все гаразд, – Дейн із сумнівом похитав головою і запитав: –  Вона  не  пояснила   тобі, чому так швидко повернулася?

– Ні!  Мовчить, а я навіть боюся розпитувати, – зітхнула Ніка, як ніколи стурбована долею дочки.

– Знати б, що там у Ріведі сталося.

–  Ніяких запрошень і подарунків більше не було...

– Може, це й на краще! –  задумливо промовив Дейн, –  У всякому разі   репутація не постраждала. На Верховну  чаклунську раду Гайю запросили, як годиться. Вона має посісти гідне місце...

–  А я не думаю про репутацію, я думаю про її щастя!

–  Одне недалеко від іншого, на жаль. Ми можемо не зважати на людські закони, але з власними змушені рахуватися, –  відповів Дейн. 

Про це думав і Макс дорогою з ресторану до нічного клубу. 

Батько з дитинства повторював йому, що Гайа, дочка його друга –    найкраща   партія для одруження і народження дітей.

Макс дивився на притихлу дівчину і намагався зрозуміти, про що вона замислилася. 

Макс боявся її неспокійних думок. Він сподівався, що сьогоднішній вечір дозволить їм  врешті решт зблизитися. 

Але попри всі обіцянки веселитися, Гайя залишалася замкнутою.

– Якщо бажаєш, то ми можемо відкласти танці, – обережно запропонував Макс, –  Мені здається, що ти не в настрої.

Гайя, яка невідривно дивилася вперед, на миготіння електричних вогнів за вікном машини, повільно повернула голову. Її погляд був злегка здивованим, немов вона спала і бачила прекрасний сон, а її розбудили.

–  Про що ти кажеш?

– Про те, що, можливо, нам краще поїхати додому. Мені здається, ти втомилася або не в настрої.

Гайя трохи насупила брови.

– Ні! Ми ж вирішили розважатися, значить –  будемо. Я розумію, що тобі не дуже приємно дивитися на мою кислу фізіономію, але, прошу тебе, дай мені час!  Просто не бери все близько до серця.

Макс повільно зітхнув.

–  Я розумію всі твої переживання. Але хотілося б знати, яка мені відведена роль у цій драмі. 

–  Ми одружимося, –  сказала Гайа, відводячи погляд.

–  Ти впевнена?

–  У нас ділова угода. Вигідна для тебе, для мене і для наших родин. Про решту й чути не хочу... Якщо ми покохаємо одне одного, що ж – це приємний бонус! – прагматично сказала вона і додала:  –  Але врахуй: остаточно ще нічого не вирішено! І ти і я  маємо право  відступити у будь який момент.

Макс покосився на дівчину, що сиділа поруч із ним – тендітну і милу, зі спокусливою посмішкою і променистими очима.

– У тебе хватка як у акули. Я одного разу плавав з акулами в океані... Набагато цікавіше, ніж із дельфінами! Якось разом спробуємо...

–  Ти думаєш, що я холодна і розважлива? –  з тихим сумом запитала Гайя.

– Ні! –  Макс знизав плечима, – Мабуть, так і треба. Я теж вважаю, що союз має бути рівноцінним... Знаєш, я кілька місяців зустрічався зі звичайною дівчиною. Спершу – цікаво, незвично, але потім... Світ починає здаватися блідим і вбогим, бо поруч із нею мені доводилося себе обмежувати в усьому, і насамперед – у магії... Постійно стирати їй пам'ять – нудно, та й наші закони цього не вітають. Їй не можна розповісти про тих самих акул, не кажучи вже про те, щоб узяти з собою в глибини океану... З нею не можна політати над хмарами. Не тому що вона не зрозуміє, а тому що такі польоти людей калічать або вбивають...  

Гайя подивилася на Макса з легким подивом. 

Вона, сама закохана, немов прочитала всі його потаємні думки. 

– Але ти любив  її?

–  Так!  –  той не став сперечатися, –  Любив  сильно... Тільки довелося розлучитися. Наш союз ні до чого б не привів. Я не був готовий відмовитися заради неї від сім'ї, сили та інших принад чаклунського життя.

–  Але чому? – усміхнулася Гайя, – Кохання, воно ж понад усе!. 

–  Кохання має властивість закінчуватися.  Якби я зробив вибір, то скасувати його вже б не зміг, –  просто відповів Макс,  повертаючи  на стоянку перед  нічним клубом.