Читати книгу - "Вибрані твори, Володимир Кирилович Винниченко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Сніжинка. З охотою. Перш усього треба кувати залізо, поки воно гаряче. Раз. Comprenez?4 Друге: чого хочеш, те мусиш вважати найбільшим за все. Два. Comprenez? Третє. «Теорія мистецтва» мусить обговорюватись не... не під носом у мужа. Voilà tout, mon ami!5
Мул єн. Дуже прохаю вибачення, шановний професоре, але мушу запитати: який ви маєте емпіричний ґрунт для ваших многоцінних тезів?
Сніжинка. Мужчині це дуже трудно зрозуміти, але женщина зразу бачить. Раджу вам довіритися моїм тезам.
Мул єн. З великою приємністю. Але... Але ще одно питання. Бачите, я держусь того вузько утилітарного погляду, що людина все робить, навіть дрібниці, маючи себе на увазі. Така моя філософія. І от, збираючи перли, які сипле мені мадемуазель Сніжинка, я хотів би уяснити собі, які перли вона збере за це? Ха-ха-ха!
Сніжинка. Сніжинка буде задоволена щастям свого ближнього.
М у л е н. Який зветься Білим Медведем?
Сніжинка. Фі, mon cher6, ви маєте поганий смак ставити крапки над «і».
Мул єн. Pardon!7 (Посміхається, тре руки, ходить по хаті. Зупиняється.) Ні, слухайте, серйозно ви маєте дійсні підстави до таких порад мені? Га?
Сніжинка. Я маю серйозні підстави. Раджу слухатись мене. Потім от що: ви хочете купити полотно Корнія?
М у л е н. Хочу. Чудесне полотно... Власне, не так той... школа, розуміється, трохи...
Сніжинка. Не крутіть. Полотно — чудесне. І ви на ньому заробите в двадцять раз більше.
Мул єн. О, мадемуазель!
Сніжинка. C’est са8. Нічого! Але раджу вам зараз не купувати. Розумієте? Не купуйте!
м улєн. О? Він виставить її в салоні, і я вже не зможу тоді купить. Ваша рада...
Сніжинка. Ах, так? Значить, ви не визнаєте один з моїх принципів, що те, чого хочеш, мусить бути більш за все? Ні? В такому разі — adieu!!9 Чорна Пантера не для таких! Фі, жадний!
Мул єн. Я вагаюсь між двома родами краси. Полотно і...
Сніжинка. І гроші!
М у л е н (<сміючись). Гроші — теж краса. Сніжинка. Фі! Я з вами більше не хочу балакати. Ви розумієте красу?
М у л е н. Смію думати.
Сніжинка. Ха! Ви? А хочете, я вам покажу красу. (Хутко повертається до дверей на веранду, ляскає в долоні і кричить.) Алло! Алло!
В дверях з’являється худа висока постать Я н с о н а. Лице непорушно спокійне, виголене, голландське; в зубах завжди люлька. Очі дивляться на все спокійно, упевнено, а на Сніжинку — м’яко і віддано.
В один же час з дверей вліво виходить Рита і, звертаючись до Сніжинки, говорить.
Рита. Вибачте, але я прошу не кричати так дуже, у нас хвора дитина, й це її лякає.
Сніжинка (щиро-злякано). Ах, простіть ради Бога! Бідний мій Лесик! Я йому зробила боляче?
Рита (м'якше). Він став такий неспокійний.
Янсон підходить і мовчки стає перед Сніжинкою з спокійним чеканням в лиці.
Сніжинка. Простіть, Рито. Більше не буде. Поцілуйте його за мене. Я, бачите, хотіла тільки показати месьє Мулену красу. Він її розуміє тільки в грошах. Мул єн. Pardon, смію сказати...
Сніжинка. Нічого не смієте сказати. Хоч ви й багато пишете про красу, любов і таке інше, а їх не знаєте. Пляшка вина, добрий ростбіф і пікантна проститутка — от вся ваша краса. C’est ça, monsieur2. Янсоне, ви розумієте красу?
Я н с о н (спокійно пихкаючи люлькою). Сподіваюсь, що розумію.
Сніжинка. Подивіться, який тут етаж.
Рита. Перший, можете не дивитись.
Янсон, не звертаючи уваги, іде до вікна на вулицю, розчиняє й дивиться вниз.
Сніжинка. Скільки футів буде до землі?
Янсон. З тридцять.
Сніжинка. Янсоне, ви розумієте красу?
Янсон (спокійно, флегматично). Розумію.
Сніжинка. Станьте на вікно і стрибайте вниз.
Янсон, пильно подивившись на неї, мовчки бере стілець, підставляє й вилазить.
Рита. Сніжинко, що ви робите? Лишіть. Що за дурниці. Янсоне, злізьте, я не позволяюі
Янсон, не звертаючи уваги, лізе на вікно з люлькою в зубах.
М у л е н. Месьє Янсоне, ви б хоч люльку свою лишили тут.
Сніжинка. Янсоне! Злізьте. Я згадала одну істину з Євангелія про бісер. Злізьте!
Янсон мовчки злазить, зачиняє вікно, ставить на місце стілець і одходить.
Сніжинка (до Мулена). Можете купувати полотно. (До Рити.) Цей біфштекс хоче купити полотно Білого Медведя! Ха-ха-ха!
М у л е н (з витонченою і злісною іронією). Не дивлячись на те, що мадемуазель Сніжинка на цьому втеряє.
Сніжинка. Я? О, прошу. Я нічого не можу втеряти.
Рита. В чому річ? Я нічого не розумію. (До Мулена.) Ви справді хочете-таки купити полотно Корнія?
Мул єн. З великою охотою, але месьє Корній не продає й не продасть.
С н і ж и н к а. А ви його налякайте, що як не продасть вам, напишете про нього руйнуючу критику, що полотно його — нікчемність. Та і в салон можете не допустити. Гроші — сила.
М у л е н. Мадемуазель Сніжинка сьогодні холодна й гостра, як в тундрах Сибіру.
Сніжинка. Скільки ж даєте? Корнію! Ідіть сюди!
Мул єн. Я ще нічого не даю... (До Рити.) А мадам згодилася б, щоб її прекрасний образ був прикрасою мого кабінету?
Рита. Ви хіба лишили б його у себе?
Сніжинка (іронічно). О, напевне! Через два дні був би уже у Швайцера і продавався б в тридцять раз дорожче!
Мул єн. Ви занадто, мадемуазель, читаєте в душах!
Сніжинка. А особливо в таких, як ваша!
Входять Корній, Блек і Мігуелес. Блек і Мігуелес з ложками в руках, їдять з каструльки кашу, яку держить в одній руці Блек.
Мігуелес (палко до Блека). Мистецтво мусить відбивати все! А найперш страждання, радість людей! Мистецтво...
Блек (спокійно). Дуже прошу. Я вчора страшенно страждав животом... Може б, ти проявив це таємне страждання...
Мігуелес. Вульгарність не одповідь!
Сніжинка. Білий Медведю! Слухайте, продасте ви своє полотно месьє Швайцеру, чи то пак месьє Мулену?
Корній (здивовано). Я ніяке полотно не продаю, панове... От єсть! Ніякого полотна не маю. Я все вже продав, що мав. (Поводить рукою по стінах.)
Сніжинка. А це?
Корній. Це — в Салон. І воно не скінчене... От маєш. Тут роботи ще... Ха! Ні-ні, месьє Мулен, тут лучче й не думайте... І не думайте... Тут, мої панове, плюс!.. Це моя робота.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вибрані твори, Володимир Кирилович Винниченко», після закриття браузера.