Читати книгу - "Остання із роду Віндор, Надія Філіпська"

Аріелла Віндор

Я прокинулася повною сил. Магія розливалася по тілу, і в жодному закутку не залишилося холоду. Солодко потягнулася і відкрила очі. Схоже, що я заснула у вітальні. Сонце запустило свої промені в будинок освітлюючи всі потаємні куточки. День був у розпалі.

Озирнулася довкола і завмерла. Дракон сидів за столом. Одразу ж в голові пронеслися останні події. Ріхтер влив мені свою силу, яка зараз наповнювала і зігрівала мене. Що мені тепер робити, я не знала. Моя таємниця відома дракону, і як він відреагує на це? Але самим дивним було те, що він все ще тут. Чому він не пішов? Адже умову договору він вже давно виконав і міг спокійнісінько собі повернутися до своєї Академії. Але він все ще був тут. У моєму будинку. Сидів за обіднім столом. Пив каву. І... І тут я помітила те, що одразу не кинулося мені в очі. На столі сидів Урос і розмовляв з Ріхтером! Не може бути, схоже що всі мої таємниці тепер відомі дракону! Це такий, що розговорить будь-кого, навіть безтілесного духа, який до речі дуже охочий до розмов.

– Ріхтер, – невпевнено покликала дракона, адже я й гадки не мала, чого мені очікувати.

Обоє повернули до мене свої обличчя і посміхнулися мені.

– Нарешті, – Ріхтер пройшов у вітальню і вмостився на дивані поруч зі мною. – А ми тут думали, що ти і весілля своє проспиш.

– Яке весілля? – розмова одразу пішла не в тому напрямку. Дракон не сердився, не вимагав пояснень і був занадто веселим. Хоча про які пояснення йде мова? Урос вже все прояснив Ріхтеру.

– Ур, здається у неї знову провал у пам’яті, – звернувся дракон до духа.

– Арішко, твоє весілля! Ти ж його на друге число запланувала! Хіба не пам’ятаєш?

Схоже з мене глузували. Я переводила погляд з духа на дракона і навпаки, але вони не поспішали щось мені пояснювати.

– Арішка, скоро жриця прийде, а ти ще не готова.

– Не готова?

– Ну сукня, зачіска. Як у наречених. Іррида …

– Не згадуй її більше! – вигукнула я.

Це в мені заговорила образа. Образа на Богиню, за те що вона не виконала свого обов’язку. Не знайшла мені нареченого і я тепер маю виходити заміж... Стоп!

– А за кого я виходжу заміж?

Чоловіки в лиці дракона і духа зам’ялися.

– Міртен же одразу відмовився від весілля, а Невіш… Невже він таки погодився? Але ж я так і не відмовилася від шлюбної угоди, яка йому так не сподобалася! Та й на зустріч до нього не пішла.

– Ні в якому разі! – загарчав Ур. – Я того недонекроманта і на поріг не пустив би!

Я здивовано на нього подивилася. Що це з ним таке? Ніколи не помічала, щоб він так поводився. Хранитель хоч і не любив «женихів» але так відкрито своє невдоволення ні разу не виявляв.

– Навіть якби Невіш і передумав, то сюди йому дороги немає! – категорично заявив Урос.

– Тоді ..., – я розгублено подивилася на Ріхтера.

– А мені сподобалася твоя угода, – підморгнув дракон і задоволено примружився.

Я округлила очі. Це що ж виходить. Він вирішив мені таким чином помститися? Чи просто хоче допомогти? Урос розповів про весілля і родову магію Ріхтеру і дракон вирішив допомогти бідній відьмі, тобто мені?

– Арішка, у тебе є інші женихи на приміті? Тоді хапай дракона і давай під вінець! – скомандував Ур.

Стукіт у двері не дав мені щось заперечити. Ріхтер відчинив двері і в будинок ввійшла вона.

– А ось і наша жриця прийшла.

– Іррида? – я не могла в це повірити.

Богиню я бачила вперше. Вона виглядала точнісінько, як на малюнках. Молода жінка з гарним витонченим обличчям. Її біле довге волосся спадало прямими пасмами до самої талії. На ній була світло блакитна проста сукня, як і вимагав обряд.

– А ти думала, що я тебе покинула? – лише голос видавав в цій тендітній вродливій жінці богиню. Він був власний, такий, що не терпить відмови та заперечень.

Питання богині не потребувало відповіді. Я розгублено подивилася на «чоловіків». Вони здивованими не були. І як це розуміти? Змовилися? З Уросом спілкуватися подумки не було сенсу. Богиня все почує, та і не горіла я бажанням розмовляти з духом. Він за час мого сну остаточно переметнувся на бік дракона. З появи Ріхтера у моєму домі Урос симпатизував йому.

– Скільки я проспала? – звернулася до «чоловіків».

Несподівано для себе усвідомила, що спала я досить довго, і виходить, що завтра мій день народження.

– Збирайся, всі питання потім, – заявив Ур.

– Аріелло, в тебе весілля, а ти ще не готова, – пожурила Іррида. – Давай допоможу.

– Добре, – кивнула богині і пішла за нею.

– А ти чого чекаєш? Чи ти будеш у цьому одружуватися? – це вже Ур відчитував Ріхтера.

Відповідь дракона я не почула, оскільки вже була нагорі біля кімнати.

Зайшовши до спальні я обімліла. На моєму ліжку лежала гарна бузкова весільна сукня з золотавим оздобленням. Все за звичаями мого роду.

– Неймовірно! І звідки Ріхтер про це дізнався?