Читати книгу - "Принади життя чорної відьми, Кілі Каель"

Не розібрався Кіготь вчасно у своїх почуттях і бажаннях, не зрозумів, що йому важливіше. А після... часу для «після» Каліста не давала, не прощала і до минулого не поверталася. Інакше могла згоріти. Все-таки, чогось життя її таки навчило і уроки ці були жорстокі.

А тому, повернувшись додому, випила власне зілля для бадьорості, прийняла ванну, нафарбувалася, одягнулась і за допомогою Кузі накрила на стіл. Встигла якраз до пробудження Хлоїної тітки-злючки, плем'яшок, і цілком очікуваного, але зовсім неприємного візиту казначея.

- Ох, моя люба, ви з кожним днем ​​все гарніша, - сплеснув руками Арно, жадібно повзаючи поглядом по всіх опуклостях молодого тіла. - Думаю, ваша тітонька вже прокинулася? Я маю до неї діловий візит.

Каліста лише посміхнулася, призивно киваючи головою і похитуючи стегнами, попрямувала вгору сходами.

Казничей на мить завмер від різкої зміни щодо відбулась в дівчині. Але коментувати не став. Нині треба було вирішувати зовсім іншу проблему. А тому…

- Дорога віконтеса, як я радий нашій зустрічі, - розсипався у запевненнях Верін Арно, не втрачаючи нагоди зробити комплемент з будь-якого приводу і без.

Каліста заважати не стала, лише зупинилася осторонь, слухаючи розмову та застосовуючи магію. Зараз на віконтесі було просте заклинання поступливості, згоди та ейфорії. Так, для надійності та заспокоєння душі, бо може ненарокомі все зіпсувати. А збудовані плани відьма ламати дозволяти не збиралася.

Півгодини парочка розшаркувалася з приводу погоди, природи, стану здоров'я Мілани Лестет, доки терпіння Арно не скінчилося.

- Люба віконтеса, адже я не просто так прийшов сьогодні. Я знаю, який плачевний стан справ пані Хлої, але навіть це не може вплинути на мої ніжні почуття до вашої племінниці. Я довго терпів і приховував свої наміри, але запевняю вас, вони найблагородніші. Тому, зараз, вирішивши відкритися, я маю намір залицятися до вашої підопічної і просити її руки та серця. Натомість я обіцяю виплатити казні всі її борги і прийняти в придане лише цей будинок.

Відьма мало не розреготалася, почувши наскільки жалюгідне її становище і на яку жертву йде Верін Арно заради високого почуття - кохання. Але стрималася. Тренована роками витримка все ж таки не підвела. Отже, похитавши головою, вона випустила силу, змусивши розум віконтеси затуманитися і відповісти: «Так».

Спокійно і слухняно жінка підписала вже приготовані папери і навіть виявила бажання провести церемонію найближчі вихідні, які, між іншим, наступали вже наступного ранку.

Чи це швидко? Ні. Бажання отримати свободу та засоби для існування, підганяло Калісту діяти швидко.

Так що окрилений несподіваною зговірливістю та удачею, казначей уже біг влаштовувати весілля, погодившись лише на дві умови: жодної урочистості – церемонія має бути тихою та скромною, і розписка про виплату боргу як подарунок на весілля.

Так що посміхнувшись і стерпівши прощальний ляпас по заду від новоявленого нареченого, Каліста задоволено усміхнулася. Все складалося так, як мало, і залишалося підготуватися до швидкого вінчання: покликати Гора і Селену в свідки і начарувати пристойну сукню. Бо яким би формальним не було весілля, наречена має виглядати бездоганно.

А вже про інше подбає наречений. Коли він так сильно хоче. Каліста вирішила не заважати.

А ввечері, створивши найпривабливішу червону білизну, одягнувши вечірню сукню того ж кольору, наклавши яскравий котячий макіяж і уклавши волосся, Каліста скористалася допомогою домового, попросивши перенести її в місце, куди давно хотіла повернутися.

- Ти зовсім не шкодуєш себе, - усміхнулася Каліста, дивлячись на чоловіка, що схилився над столом у купі паперів.

- Ліста, - різко підвівшись, Кіготь відкинув папери, попрямувавши до гості і жадібно розглядаючи вигини спокусливого тіла в такому відвертому вбранні.

- Хіба тобі не казали, що можна запрацюватись? А для здоров'я дуже важливо робити перерви між навантаженнями, - схиливши голову і глибоко дихаючи, призивно посміхнулася відьма, кидаючи відверті погляди.

- Я хотів сказати, що ти...

- А ще шкідливо багато говорити, - зупинила жінка, торкнувшись його обличчя.

Чоловік смикнувся, обхопивши руками талію відьми і притиснувши до себе. Наче боявся, що втече.

- Не хвилюйся, я не торкнуся твоєї маски, як і амулетів. Не варто турбуватись, мені відомо, що в тобі живе сила. Відпусти її сьогодні вночі, – видихнула жінка і потяглася за поцілунком.

Більше Кіготь говорити не хотів, інше бажання стало більш значущим. Підхопивши жінку під стегна, Кіготь змахнув дратівливі папери, посадивши її милу попку на стіл. Притиснувши до себе, він торкнувся губ відьми, втрачаючи розум і зминаючи ніжний рот, в якому вже господарював. Він вивчав її, поки руки гладили спину, плечі та груди. Боги, її груди були просто божественними, пружними і так зручно лягали в долоню, ніби створені саме для нього. Ніби не в змозі надихатися, Кіготь досліджував її шию, кусав плечі і проводив язиком по ямочках над ключицями…

Вони дарували насолоду один одному, і хоч тіло жінці дісталось молоде і недосвідчене, та сама відьма знала, що таке кохання і вміла любити, відпускаючи себе і свої чари на волю.

Усю свідомість і сторонні думки знесло хвилею магії. І вперше за все своє життя Кіготь розслабився, відпустив власну силу, що спліталася і грала з чарами Калісти, насичуючи і розчиняючись у тілах. Немов феєрверки, магічні потоки вибухали і зливалися, зносячи розум і залишаючи дике задоволення, яке Кігтю раніше було невідомо, вириваючись із звичного розуміння ейфорії...

- Що це було? – в'ялим язиком вимовив чоловік, не в змозі віддихатися.

Відьма розсміялася і прибрала з обличчя розтріпане волосся.

- Ох, милий, секс із чорною відьмою, це тобі не потрахушки з місцевими дівками. Це магія і чари, - зітхнула, притягуючи чоловіка і цілуючи губи. - Ну що, готовий до другого раунду?