Читати книгу - "Мережа таємниць, Olenka Ing"

Нічне місто мерехтіло розбитими вікнами, ліхтарями, що миготіли, як нервові вії, і лунами сирен, які розривали тишу. Ігор біг попереду, стискаючи руку Олени. За ними — Ліна, Марко, Боровський і Назарій. Вони промчали вузькими вулицями, згорнули в арку й зупинилися на хвильку, щоб перевести подих.

— “Максим… це не може бути він,” — повторював Ігор, упершись руками в коліна.

— “Хто це, Ігорю?!” — Олена схопила його за плече. — “Ти мов привид побачив.”

— “Я… я думав, що він загинув. Він був моїм найкращим другом… ми служили разом. Він зник п’ять років тому.”

— “А тепер він серед тих, хто нас полює,” — тихо додав Боровський.

Ліна сіла на бордюр, втираючи сльози.

— “Ми приречені… Вони знають нас краще, ніж ми самі.”

Марко підійшов до неї, нахилившись.

— “Ні, ми знаємо більше. Ми знаємо, як вони думають. І ми знаємо, заради чого боремося.”

Раптом Назарій присів на корточки перед Оленою.

— “Доню, я мушу сказати тобі правду. Максим — не просто друг Ігоря. Він працював на мене колись. І я наказав знищити його загін. Але хтось вижив. Тепер він мститься.”

Олена зблідла.

— “Тобто… ми стали мішенню через твоє минуле?”

Назарій схилив голову.

— “Я хотів тебе захистити. Але схоже, що замість цього втягнув у хаос.”

Ігор ударив кулаком у стіну.

— “Я мушу з ним поговорити. Якщо є хоч шанс його зупинити — я спробую.”

— “Це пастка, Ігорю,” — попередив Боровський. — “Він не прийшов розмовляти. Він прийшов забрати тебе.”

Олена стиснула Ігореву руку.

— “Я не відпущу тебе самого.”

В цю мить їх перервав голос — знайомий, холодний.

— “Не треба бігти. Ми вже поруч.”

У вузькому провулку з’явилася фігура. Максим. Його обличчя було наполовину приховане тінню, але очі світилися гострою рішучістю.

— “Привіт, Ігорю.”

Ігор виступив уперед.

— “Максим… чому?”

— “Бо ти — частина цього. Ти жив, а ми помирали. Ти будував сім’ю, а я виживав серед руїн. Тепер твоя черга платити.”

І раптом… Максим опустив погляд — і кинув:

— “Але є ще одна людина, якій доведеться заплатити. Твоя Олена.”

Всі стиснулися, Ліна рвонулася до зброї, але Максим підняв руку.

— “Не зараз. Завтра. На місці, де все почалося. Ви знаєте де.”

І він зник у темряві.

— “Що він має на увазі?” — прошепотіла Олена.

Назарій зітхнув.

— “Стара база. Там, де ми вперше зрадили його загін. Він хоче кінця.”

І всі раптом зрозуміли: завтра буде останній день. День, коли або вони розплутають усі таємниці — або згорять у них.

У наступній главі: підготовка до фінальної зустрічі, шокуючі зізнання і рішення, які змінять долю всіх.