Читати книгу - "Мережа таємниць, Olenka Ing"

Темрява повільно розступалася перед світанком. Приміщення, де зібралася команда, було старим гаражем, де пахло мастилом і спаленими секретами. Ніхто не спав тієї ночі.

— “Це кінець,” — прорізав тишу Марко, перевіряючи зброю. — “Або ми, або вони.”

Олена сиділа на старому кріслі, тримаючи голову на руках. Ігор мовчки стояв поруч, дивлячись у вікно. Ліна ходила по кімнаті, обгризаючи нігті, а Назарій розкладав карту на столі.

— “Тут,” — Назарій вказав пальцем. — “Стара база на узбережжі. Єдине місце, де можна сховати заручників, сховища, зброю. Ми підемо туди на заході сонця.”

Олена підняла голову:
— “Чому ми не можемо просто втекти? Що тобі доведе ця зустріч, Ігорю?”

Ігор повільно сів навпроти неї.
— “Бо якщо не зараз, вони будуть переслідувати нас усе життя. Ми не будемо вільні.”

— “Ти любиш мене, Ігорю?” — раптом запитала вона, тихо, але твердо.

Він узяв її обличчя в долоні.
— “Так. І саме тому я мушу це зробити.”

Ліна зупинилася біля них.
— “Якщо він щось планує — я повинна йти з вами. Вони тримають мою сестру. Я допоможу.”

Марко посміхнувся крізь зуби.
— “Ну, сімейка в нас тепер велика.”

Раптом Назарій відступив від карти, задумливо проводячи рукою по підборіддю.

— “Є ще дещо, що вам треба знати.”

Усі повернулися до нього.

— “Максим — не єдиний, хто вижив тоді. Був ще один. Він — серед нас.”

Мовчанка. Ліна втупилася в нього.

— “Що ти несеш?..”

— “Я довго підозрював… але тепер впевнений. Марко, ти тоді був у тому загоні, чи не так?”

Марко повільно підвів голову. Його обличчя спочатку здригнулося, а потім стало кам’яним.

— “Я вижив. Але я не на їхньому боці. Я врятувався, щоб дати вам шанс.”

Ігор підскочив.
— “Ти знав усе з самого початку?! Чому мовчав?”

Марко зітхнув.
— “Бо знав: якщо скажу, ви мене вб’єте — і ми не дійдемо до фіналу.”

Ліна здригнулася. Олена заплющила очі. Назарій мовчки кивнув.

— “То що, друзі? Доведемо справу до кінця разом?”

— “Разом,” — тихо, але впевнено сказала Олена.

Коли сонце повільно сідало, команда сіла в старий фургон. Олена тримала Ігоря за руку. Марко сидів окремо, дивлячись у темряву. Ліна повторювала адресу сестри, щоб не забути. Назарій просто закривав очі, ніби молився.

Всі розуміли: відповідей сьогодні буде більше, ніж питань. Але чи виживуть вони після них?

У наступній главі: зустріч на базі, обличчям до обличчя з Максимом, несподіваний поворот — і перша велика жертва.