Читати книгу - "Втікачка з Сутінкового світу, Марина Сніжна"

– А тепер вибудуйте ментальний бар’єр. Ви можете представляти його як будь-що: двері, стіни, завісу. Уявіть той образ, який у вас найкраще асоціюється з захистом.

Я згадала, як ми з сестрою в ранньому дитинстві влаштовували в сараї притулок з ковдр і уявляли себе в печері в якомусь іншому казковому світі. Нам здавалося, що ми закриті від будь-яких небезпек і повністю захищені. Цей образ здався ріднішим, ніж той бар’єр, який я будувала раніше. Я відразу подумки пірнула в уявний притулок і вперше відчула себе дійсно відгородженою від усіх.

Ербін все ж таки хороший наставник, раз дав зрозуміти, що особисті враження теж мають значення. Коли малюєш у голові не щось відсторонене, а те, що колись відчувала в житті, набагато легше досягти потрібного ефекту.

– Чудово! – почувся голос наставника. – А тепер всі розплющте очі і продовжуйте утримувати створений образ у голові.

Я повільно розліпила повіки. Світло в кімнаті здалося набагато яскравішим, ніж раніше, і я часто заморгала, заново звикаючи до нього.

– Тепер подумайте про щось, але продовжуйте утримувати образ. А ті, хто не брав участі в практиці, нехай спробують проникнути за зведений бар’єр.

Коли і Енній, і Асдус одночасно першою вибрали мене в якості цілі, я відчула, як до щік знову прилила кров. Але все ж таки стало приємно, що в Сутінковому світі я теж маю попит серед чоловіків. Ульпія б точно позаздрила!

Енній підняв великий палець, даючи зрозуміти, що нічого не зміг прочитати.

– Гарний бар’єр!

Не встигла я зрадіти, як Асдус, злегка насупивши чоло, промовив:

– Чітко прочитати не можу, але щось таки розрізняю. Хто така Ульпія?

– Нечисть тебе роздери, Асдусе! – випалила я, не встигнувши навіть зрозуміти, що взагалі верзу. Одразу ж зніяковіла і пробурмотіла вибачення.

Усі навколо посміхалися.

– Все одно непогано, – підбадьорив мене Ербін. – Наскільки я знаю, шановний Асдусціас вважається одним з найкращих телепатів серед демонів.

– Дякую за комплімент, – задоволено посміхнувся Асдус і підморгнув мені. – То хто така Ульпія?

– Дехто начебто обіцяв мовчати, – пробурчала я і відвернулася.

Трохи втішило те, що Асдус зміг частково подолати захист кожного з присутніх. Крім Еннія, якого теж попросили виставити бар’єр, щоб подивитися, чи подолає його братик.

– Ну, а тепер займемося протилежним, – промовив Ербін. – Проникати у чужі думки. Для деяких це особливо нелегко.

Я зітхнула, усвідомлюючи, що він знову натякає на мене. Але помітила, що і Кріспіна теж зітхнула. Схоже, у нас з цією дівчиною і справді багато спільного! Треба буде познайомитися з нею ближче. Але поки що перед нами стоїть інше завдання: навчитися тому, що інші вже й так трохи вміють.