Читати книгу - "Заміж за першого-ліпшого, Елла Кальницька"

— Ой, ви ще й одягнені. Дивина яка.

— Вийди звідси! — гарчу, а Тіна сміється.

— Мені необхідно забрати дитячий візочок. Сподіваюсь, можу на тебе розраховувати?

— З’їздимо, але після обіду. А поки що в мене є справи, тож не мудруй. Все зробимо.

— Домовились. Чекаємо за столом, бабуся приготувала оладки з малиновим варенням. Приєднуйтесь.

Під носом Тіни прошмигнула Ада, а я відзначив, що у цьому халаті вона виглядає значно сексуальніше, ніж у бабусиному одязі. Чорт, ця ніч знову стала тригерною. Може, й справді варто змінити ліжко? Трясця!

Одразу сповзаю з ліжка, щойно за спиною Тіни зачинилися двері. Ось і маєш зручності, коли на дверях немає замка. Але ж це не з Дариною, то навіщо паритися?

Лише за двадцять хвилин у спальні знову з’явилася Аделіна та геть ігнорувала мене й будь-які спроби поговорити про нейтральне. Навіть не знаю, радіти чи хвилюватися. Коли вона мовчить, то не знаєш, що в неї в голові. Але, здається, вона активно рухається в напрямку, який собі напророчила ще в той вечір п’ятниці.

З тієї клятої ночі почалися наші пригоди в ліжку. За декілька днів між нами з’явилася умовна межа, яку наполегливо встановила Ада, використовуючи новенькі ковдри, які вона придбала самостійно. Перед сном ліжко мало смішний вигляд, але знаючи мене — це вимушена міра.