Читати книгу - "Еліксир помсти, Ірина Заблоцька"

Погрози Станіслава Мельника не були порожніми словами. Олена та її родина це добре розуміли. Після зустрічі з Віктором Івановичем Коваленком, напруга знову зросла, але цього разу вона була іншою – сповнена рішучості та готовності до відсічі. Це вже не було затишшя перед бурею, а сама буря, яка вимагала швидких і рішучих дій.

Артем, з властивою йому ефективністю, негайно розробив план захисту Віктора Івановича. Бухгалтер, який тепер був ключовим свідком, знаходився під цілодобовим наглядом найкращих охоронців, найнятих компанією Соколових. Його мобільний зв'язок відстежувався, а всі маршрути пересування були ретельно продумані. Навіть найменший натяк на небезпеку мав бути негайно виявлений.

"Він у безпеці, Олено," – запевнив Артем під час щоденного звіту. – "Ми перевезли його в наш заміський будинок, що обладнаний найсучаснішими системами спостереження. Туди ніхто не зможе проникнути непоміченим."

Олена відчула полегшення, але її тривога залишалася. Вона знала, на що здатний такий ворог, як Станіслав Мельник, особливо коли його заганяють у кут.

Станіслав Мельник дійсно діяв швидко. Він задіяв усі свої зв'язки у кримінальних колах, намагаючись "прибрати" незручного свідка. За кілька днів після того, як Олена зустрілася з Коваленком, було зафіксовано спробу проникнення до його колишнього будинку. Охоронці Соколових, які перебували там на чергуванні, затримали двох озброєних чоловіків. Вони були замасковані і діяли професійно, але рівень підготовки охорони Соколових був значно вищим.

Під час допиту, затримані відмовилися давати будь-які свідчення, але виявлені у них ідентифікаційні жетони та засоби зв'язку прямо вказували на їхній зв'язок зі злочинним угрупованням, з яким, за даними детективів Артема, співпрацював і Аркадій Мельник. Це був прямий доказ того, що Станіслав продовжив справу батька.

"Це він. Це Станіслав Мельник," – твердо заявила Олена, коли Артем показав їй звіт про затримання. – "Його почерк. Він не зупиниться ні перед чим."

Цей інцидент лише посилив її рішучість. Тепер це була не лише боротьба за відшкодування, а й за безпеку.

Судове засідання у справі проти Станіслава Мельника розпочалося через кілька тижнів. Зал суду був переповнений. ЗМІ, як і під час процесу над Іриною, проявляли величезний інтерес до справи, що викривала темні таємниці багаторічної давності.

Адвокат Станіслава намагався зобразити його як невинну жертву обставин, а батька – як успішного бізнесмена, який не міг бути причетним до подібних злочинів. Вони стверджували, що всі докази є лише "збігом обставин" або "сфабрикованими".

Але потім настав час свідчень Віктора Івановича Коваленка. Його поява в залі суду викликала справжній фурор. Бухгалтер, хоч і був наляканий, тримався гідно. Він чітко і детально розповів про фінансові схеми, через які проходили гроші для оплати викрадення, про розмови Аркадія Мельника, сповнені люті та бажання помсти, і, найголовніше, про активну участь Станіслава в обговоренні цих справ та його знання про злочинні наміри батька.

"Я бачив, як пан Станіслав обговорював з батьком, як 'найкраще позбутися проблем', маючи на увазі усунення конкурентів з бізнесу, а також пані Олену, яка тоді була дитиною," – свідчив Віктор Іванович, його голос поступово набирав впевненості. – "Він знав про викрадення. Він отримував вигоду від грошей, що були сплачені за це. Він радив батькові, як приховати сліди, як діяти, щоб ніхто не дізнався про це."

Коли Віктор Іванович розповів про те, що Станіслав отримав частку від бізнесу, який розквітнув після "усунення" Ігоря Соколова як конкурента, у залі пролунав обурений шепіт. Адвокат Мельника намагався перервати свідка, звинувачуючи його у наклепі та спробі шантажу, але суддя дозволив Коваленку продовжити.

На екрані були продемонстровані копії банківських виписок та внутрішніх документів компанії Мельника, які Артем та його детективи зуміли дістати. Вони підтверджували слова Віктора Івановича: незрозумілі великі транзакції, які збігалися з часом викрадення, а також перекази значних сум на особисті рахунки Станіслава Мельника після "вдалого вирішення" будівельного проєкту.

Олена дивилася на Станіслава Мельника. Його обличчя було блідим, а очі бігали по залу. Він зрозумів, що на цей раз йому не викрутитися.

Судовий процес тривав кілька днів, але всі докази були на боці Олени. Свідчення Віктора Івановича, підкріплені фінансовими документами та результатами приватного розслідування Артема, були незаперечними. Навіть спроби адвоката Мельника дискредитувати свідка та докази виявилися марними.

Нарешті, суддя оголосив вердикт."На підставі представлених доказів та свідчень, суд визнає відповідача, Станіслава Мельника, винним у співучасті у злочині, скоєному Аркадієм Мельником, зокрема у викраденні дитини з метою заподіяння шкоди родині Соколових та отриманні злочинної вигоди. Суд зобов'язує Станіслава Мельника виплатити компенсацію моральної та матеріальної шкоди постраждалій стороні, Олені Соколовій, у розмірі…"

Сума була величезною, але для Олени це були не просто гроші. Це було визнання її правди, відновлення справедливості, яке вона так довго чекала. Станіслав Мельник був засуджений до виплати колосальної суми компенсації, яка, по суті, зруйнувала його фінансову імперію, побудовану на злочинах батька. Він був викритий на публіці, його репутація була знищена. Хоча він не отримав тюремного терміну, як Ірина, його життя було зруйноване не менш сильно.