Читати книгу - "Феєрія для іншого разу, Луї Фердінанд Селін"

по-справжньому! усі зневаги пригадалися, усі страшні кривди, які я мав від того Карабоса! гівняний опецьок падлючий там, нагорі, махлює з літаками! це він у всьому винен! у катаклізмі і громі небесному! Та Лілі це не зворушує!.. Жюлю, бачте пити кортить, вона його жаліє!.. Переживає серцем за Жюля!.. розумієте?.. тільки за Жюля! Овва, на вітряк війнуло західним вітром… порив з боку з-під Левалуа, що все звіває, нагинає… ніби за мить перекинеться… вітряк! і підмосток упаде додолу… і Жюль разом із ним!.. та він тримається! чіпляється! неймовірно! от його єство!.. і він усьому причина!.. так! він! він! вітряк вирівнюється… важко повірити, але це так!.. а Жюль знову розмахує руками!.. диригента корчить! спрямовує своїм дрючком… ще один порив… брррум!.. от!.. і ще один!.. принаджує зграю літаків… цілий циклон!.. з-поза Пассі! як на мене, не менш як п'ятдесят літаків! підлітають із ревом, свистом, шалом…

— Шахрай! Зарізяка! Душогуб!

Заслужив! Прикидається, що це не через нього! ні! це його рук справа! конвульсії стихій! з-позанебесний шал! а тепер хоче нас розжалобити! попити просить! Лукавець! Лукавець! кажу! кажу! ще й у гондолі! розбурхує стихії! і вирує! і не перекидається! ах, Жуляка! Спраглий Жуляка!

— Арлетто!.. Арлетто!

Гукає її.

Вона не піде!

— Лілі! ціпу-ціпу!

Це він її так прикликає!

— Що за світ! — скрикнете ви! Справді! цілком згоден! що правда, то правда! Я ж вам сказав: нічого не збрешу… надприродні явища недосяжні вашому розумінню, та й по всьому! безголові свідки применшують, розжовують, здрібнюють події! Тоді як я, ваш покірний служник… аж ніяк! шаную велич!.. бачу, Жюль знову закружляв… воднораз позиваючись до хмар! помахами! оркестром! розповідаю вам… тепер з двома дрючками!.. диригує… і Лілі, що, йти у вогонь, аби понести йому пити?.. що пити? нехай вогню трохи вип'є! з небесних каскадів! цієї миті велике літакове крило виринає з Коленкурської впадини… і відразу променисті снопи… блискають за ним… десять… двадцять прожекторів!.. і кулеметні сальви!.. Бзім!.. бзім!.. свято в Неї аж до небес!.. кимвали!.. свято в Неї виворотом аж до вежі!.. Ага, літак!.. крило ламається… з кінця!.. він хилиться, перекидається… далеко не залетить!.. сторчака в Коленкурську впадину!.. а звідти гикає, гавкає, із Коленкурської впадини!.. мінімум дві батареї ППО… Гав! Гав!.. рахую залпи… неймовірно, скільки сальв і пострілів! і так зблизька, і нічого не горить! Тобто вітряк і ми теж… усе грімкоче з-за туманів, довжелезні сувої диму, вервечки сліпучих смолоскипів, і думаєш собі, а чи це правда? Мара чи не мара? міріади магнезії, бомб, пікратів, ракет, яскравіших від сонця! Гай-гай, мають чим нас спопелити!

Пити! не пити, дивлюся на вітряк! їй-богу, він мене дражнить! Фіґляр-гондольєр! носа показує! от наслідки катастрофи! безсоромний покидьок! ні крихти докорів! носа показує! носа показує! от його єство! і весь час махає, диригує! достоту! диригує! керує! навіть по ста роках прийде й казатиме: то був не я! то був не я! — звиняй, я відповім: твоя вина! у всьому винен! я бачив, як ти махав руками із гондоли! як їх спрямовував!

Нехай собі суди влаштовують! я винуватих не переплутаю! Навмисно окуляри на себе чіпляють, щоб применшити обставини! щоб нічого не побачити! бояться, що й казати! бояться! щодо мене, то я спостерігаю за Жулякою, розповідаю вам поетапно… Він хилиться разом з усім вітряком… з усім ютом! своїм візком! і не перекидається!.. ніколи не перекинеться!.. хіба не чудодійно? хіба не феєрично? Його щось утримує при небі?.. і підхоплює на вітряку… там якийсь магніт! магніт! бррум! бомба теж!

— Стрибай, йолопе! Стрибай!

Як він тримається? чи вже не всоте мало не…

А навколо все аж шкварчить!.. і нижче! підсмажиться якраз, як треба!.. якраз до кісток!..

Нести йому щось попити Лілі не піде, це вже напевно! я теж не піду! хочу подивитися, скільки він ще триматиметься, чіплятиметься, метушитиметься там, нагорі!

— Агов, свинтусе, ще не підсмажився?

Гукаю йому.

Носа мені показує! йому хоч би що!.. і знову рушає… заднім ходом!.. від поручня!.. до іншого!.. хитається разом з вітряком… от його єство!.. каскади, жаринки, спалахи, вітер, йому плювати! метляється, шугає з боку в бік… до перил… стукається… їде назад!.. на ньому вся ілюмінація! горбатий оцупок! усіх відтінків!.. зелених… бузкових… червоних… відблиски вибухів у повітрі!.. на землі!..

Ага, знову подає знаки, що спраглий!.. нам самим нічого пити! до біса! до біса! тепер вітряк сяє, блищить! ніби щойно пофарбований, ви б сказали, бризками спалахів… але не горить! тільки виблискує! виблискує! ніби щойно пофарбований у блискуче!

Жюль теж сяє на вітряку! виблискує! дражню його всіма словами…

— Негідник фарбований!

Це правда! ураган барв! Він п'яний! Був п'яний! вони його п'яного туди випхали, його друзяки… п'яний, але знову хоче пити! Так і згорить, подумали вони собі… нечисть!.. а ні, то стрибне!

Знають його.

— Обрубок! бузувір! ревнивець! крадій!.. ще й п'яниця!

Що за пляшкою з Ейфелевої вежі шугоне!.. звісно!.. от щойно спрага, так відразу і пити, манія така!.. ого, та він нікуди не кидається!.. он як чіпляється!.. у бузок падати не хоче!.. а там багаття гарне… а як тріщить!.. друзякам уже остогид!.. ніколи не стрибне!.. пливтиме у своєму юті понад пожежами! метушливий, але поміркований! пливи, гондоло! он як руками розмахує! оркестр кориться! ураган! огром ескадр!..

Випхали його нагору, не журись! жартівливі дружки! а тепер погляньте на горбатого Карабоса! Дрючками вимахує, бурю нам грає! жаринки ринуть на нього роєм… поривами… на візок!.. і на голову! і нічого не загоряється! вітряк мав зайнятися… він же сухіший сухішого, той вітряк! століттями сохне! згинається, хилиться… не займається!.. не ламається! жаринки налітають поривами!.. на Жюля з візком рясно! рясно!.. хитається, хилиться… мало не перекидається… фосфор тече… перетікає… заливає весь підмосток!..

А дружки, мабуть, подумали собі:

— Чортяка сраколап пліткар злюка пияк, такого позбутися не гріх!..

І випхали нагору!.. була нагода!..

Думали, він звідти плигне, гаплик акробату! А той і туди, і сюди! гай-гай! на один кінець! на інший! ще! а ловкий! шугає… гасає!.. мало не перекидається… гоп!.. гойдається разом з вітряком!.. ширяє посеред полум'я!.. цирк «Медрано» у небі! високе мистецтво! так, мистецтво! і