BooksUkraine.com » Молодіжна проза » Ніколи разом, Вікторія Грош (Rouce), Віка Лукашук 📚 - Українською

Читати книгу - "Ніколи разом, Вікторія Грош (Rouce), Віка Лукашук"

13
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Ніколи разом" автора Вікторія Грош (Rouce), Віка Лукашук. Жанр книги: Молодіжна проза. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 65 66
Перейти на сторінку:

— Синку, почути від тебе такі слова, молодець — сказав тато — дійсно спочатку навчання, а після й діти — батько Діани повністю нас підтримав. А ось наші мами засмутились. Мрійниці теж мені ще. У пані Христини клопотів з головою вистачає, а вона хоче ще й онуків. А про свою маму я вже й мовчу. Після цієї розмови ми всі їли мовчки.

Після обіду моя мама показала всім, де вони можуть залишитись та відпочити. У нас є дві вільні кімнати, тому батьки Діани та її брати будуть жити в одній кімнаті, а дівчатка в іншій. Всі привели себе до ладу. Брати Діани побігли на задній дворик, де зробили дитячий басейн. А дівчатка захотіли подивитись мультики. Вони сіли на м’який диванчик та уважно почали дивитись мультик. Мама Діани з одного боку не була у захваті від цього, а з іншого сказала, що хоч трохи відпочине. Тому моя мама з мамою Діани розмістилися на кухні та попиваючи каву почали розмовляти. Мій батько поїхав у справах, а батько Діани залишився у кімнаті, сказав, що хоче відпочити. Я з Діаною сіли біля дівчаток та теж дивились мультик. Згадати таке дитинство це приємно, але у Діани ж цього дитинства не було, тому вона дійсно як дитина дивилась мультик уважно.

Ось так у нас минув перший день приїзду сім’ї Діани, а на наступний день ми зі всією родиною Діани поїхали у Київ погуляти. Всім так було цікаво. Особливо було цікаво дивитись, коли маленький Славко весь час тримав руку Діани та не хотів її ні на мить відпускати. Він мені ввечері сказав: “Ти вкрав у нас сестру”, а після й сльозу пустив, що довелось його заспокоювати. Чи образився я на його слова? Ні, бо по суті воно так і є.

День весілля.
 

До нас вчора приїхали ще деякі гості, а саме сестра тата, вона являється моєю хрещеною. І сказала, що не пропустить таке свято свого похресника. У тата з нею стосунки чудові. Хрещену звати Ярина, вона також посварилася зі своєю мамою. Бабуся у нас посварилась з усіма, тому й переїхала до Італії назавжди. Тітка Ярина дуже була рада звістці про моє одруження. Діана їй сподобалась. Тітка сказала, що ми гарна пара та підходимо один одному.

Я ще не бачив Діану у сукні, тому що є прикмета, і наші мами в неї вірять. А що цікаво так це вони вчора втрьох їздили та купили їй сукню.

Ми вирішили зробити святкування у нашому будинку на першому поверсі. Прибрали дивани (один залишили про всяк випадок) телевізор також прибрали й всі такі дрібнички, що заважатимуть теж. Вже стоїть арка та накритий стіл різною їжею навіть є страви, які готують у дома Діани.

Почалась церемонія. Я стою біля арки, біля мене стоїть мій дружба, а саме Роман. А з іншої сторони стоїть лише Надія. Вона посміхається на всі свої тридцять два. Залунала музика, я побачив як з другого поверху спускається Діана зі своїм татом. У коханої дуже гарна сукня. Сукня з корсетом, плечі відкриті, а сама сукня їй до самих п’ят. Ну й звісно високі підбори. Зачіска теж гарна, а саме закручене темне як смола волосся, яке лежить у неї на плечах та блищить. І звичайно ж прикраси та макіяж.

Вони підійшли до арки, Діана стала навпроти мене; робітниця РАЦСу щось почала казати та я не слухав її слова, а просто дивився на Діану. Після вона звернулась до мене:

— Чи берете ви, Давиде, у дружини Діану?

— Так — не вагаючись сказав я.

— Діано, чи станете ви дружиною Давида?

— Айно — вона посміхалась на всі тридцять два та дивилась на мене. Ми обмінялись каблучками. Всі до нас підходили та вітали. Зоряна сказала багато теплих слів, що аж ніяково стало. А останнім до нас підійшов Назар. Він все ж прийшов на наше весілля, не дивлячись ні на що. Величко подивився на нас ніби й сумними очима та все ж наче посміхався.

— Вітаю вас... вітаю тебе, світла пані, Діано... — він тяжко зітхнув, а після додав — Загородня — хлопець дав Діані волошки. Не дивлячись, що це весілля на якому завжди дарують шикарні букети троянд та інші квіти. Він подарував одні з найулюбленіших квітів Діани.

— Дякую, Назаре — сказала Діана та трохи обійняла його, що дало привід посміхнутися хлопцю.

— Пробачте, але...

— Зостанешся на святі? — перебила його кохана.

— Пробач, але не можу... У мене багато справ, які терміново треба вирішити — він пішов до виходу, але перш ніж вийти тихо сказав: — будьте щасливі.

Свято вже продовжується як годину, а може й більше. І раптом у будинок зайшла бабуся Палажка. Вона пропустила головну частину, бо дуже довго їхала до нас. Вона зразу підійшла до нас та привітала. Подарувала великий букет троянд, які сама й виростила. І тільки потім я покликав маму. Підходячи до нас вона вже помітила свою маму.

— Мамо? — бабуся Палажка міцно обійняла маму і вони так стояли декілька хвилин. Моя мама почала плакати та її мама також, адже двадцять один рік не бачились. Після цих обіймів мама та бабуся кудись зникли. Їх на святі вже не було. Та свято продовжувалось до самої ночі. Повірити не можу, що я одружився з дівчиною яка так бісила мене не тільки своїми вчинками, не зрозумілими словами, а ще й присутністю. Ніколи не забуду нашу “спільну” роботу над проєктом, “одну біду на двох” у спортзалі та нашу спільну другу роботу, яка зблизила нас. Діана перевернула мій світ у кращу сторону. З нею я відчуваю, що я щасливий. Я сподіваюсь, що вона зі мною також. І ми проживемо все життя разом.

 

Пояснення слів:

Айно — так.

Кінець

1 ... 65 66
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ніколи разом, Вікторія Грош (Rouce), Віка Лукашук», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ніколи разом, Вікторія Грош (Rouce), Віка Лукашук"