Читати книгу - "#Галябезголови"

— І чому ти з такою підозрою ставишся до людей, мать твою?! Що поганого тобі зробила дівчина, яка запропонувала тобі дофіга грошей за півгодинну поїздку? Якого біса ти їй, козел, «Біблію» залишив? У чому їй каятися? — так емоційно вихлюпнув Льоня Бурсак, що навіть Гашинський глянув на нього здивовано: ти на чиєму боці, Льоню?!

— Бо вона — повія! Брудна шльондра, а я таких ненавиджу! Вже аж коли Бровари проїхали, призналася, що хвора на СНІД!

— Взагалі нежданчик! — здивувався Льоня. — Ти жартуєш, раб Божий?

— От вам хрест! Галя призналася, що заразна, — Консуматенко знову перехрестився і навіть повірив: пронесе! Це ж яке щастя, що хреститися треба правицею, а годинник носити на лівій руці.

Кинув швидкий погляд на гостей. Саме у цю мить Льоня Бурсак раптом ошелешено глянув на Гашинського.

— А я знаю одну Галю, яка абсолютно точно причетна до пограбування! — сказав шефу приголомшено. — Вона у «Беллі» працює! У Юлі Жадкіної! І на фото з заправки… Там вона! Я тільки тепер допетрав: вона!

Народний депутат налився гнівом.

— А я підозрював… Підозрював, що Жадкіни у темі! — прошепотів, рвучко підвівся з табуретки. — Ну, все… Крапка! Вони — покійники!

Кинув швидкий погляд на помічника, охорону.

— Поїхали!

— А з цим що? — спитав Льоня.

Гашинський перевів погляд на бодігардів, які вже перевернули все у хаті: знайшли щось?

— Усе чисто, шефе!

— Дай цьому придуркуватому рабу Божому сотню на храм! — наказав Льоні. — Хай молиться! І за мене! І за маму мою…

Консуматенко напружився: виходить, перед ним син тої жінки, яку він відправив до Бога більш як два тижні тому? Скоріше би їхав геть і людей своїх забирав, бо так злодюжці страшно, аж усцикається.

— Може, краще його автівку перевіримо? І про Козелець ми його не розпитали, Оресте Валерійовичу! — запропонував нардепу Льоня Бурсак, бо казочка Консуматенка хоч і здавалася йому логічною, та їй бракувало переконливості.

Консуматенко напружився ще більше: хай пронесе, хай пронесе!

— Мені й так усе ясно, Льоню! — відрізав Гашинський. — Поїхали!

Консуматенко видихнув із полегшенням, зірвався, першим пішов до дверей, аби розчахнути їх перед незваними гостями, аби тільки вже поїхали скоріше.

— А сотню? На храм? — усміхнувся Льоні, простягнув до нього ліву руку. Рукав светра підтягнувся, оголив зап’ясток Юрка, на якому виблискував коштовний годинник.

— Та це ж мій PATEK PHILIPPE! — закричав Гашинський.

Юрко смикнувся, відштовхнув Льоню, який був найближче до нього, вискочив на двір, побіг до сараю, у якому стояла зелена жабка. «Тільки би до автівки добігти! — стукало у скроні. — Тільки би добігти! Жабка врятує! Я з нею фартовий! Вона мене не підведе!»

— Не стріляти! — чув за спиною крик Гашинського. — Він мені живий потрібен! Я з нього з живого шкіру здеру!

Консуматенко не бачив, скільки людей переслідують його. Ускочив у сарай, добіг до багажника «міні-купера», рвучко відчинив його, вхопив пістолет Гавани, який після стрілянини по круках покинув у багажнику. Не пам’ятав: чи заряджена зброя, чи він витратив усі набої на дурних птахів?..

— Усім стояти! — загорлав істерично, наставив зброю на чоловіків, що вслід за ним увірвалися в сарай. — Жаба править, суки! Зрозуміли? Жаба на моєму боці! Пішли геть, покидьки! Нажерлися, дайте іншим поїсти! Гроші вам треба? А не злипнеться?! Валіть, кажу! А якщо не послухаєте, я вас…

Консуматенко хотів сказати, що зі свого, може, навіть незарядженого пєстіка перестріляє всю банду люду, яка увірвалася нині до його хати! Перестріляє спокійно і холоднокровно, бо вірить в удачу зеленої жабки: дід обіцяв, що вона приноситиме Юркові удачу аж до кінця шляху. …Шкода, не уточнив, що шлях той може обірватися будь-якої миті.

Гашинський не став чекати кінця промови. Дістав «глок» і одним пострілом у голову змусив Консуматенка замовкнути навіки.

— Закопайте його! — наказав охороні.

Підійшов до горе-послушника, зірвав з нього свій годинник. Недобре примружив очі.

— І ще раз обшукайте тут усе! Не міг він так сховати гроші, щоб ми не знайшли.

— Якщо гроші були у нього, — сказав Льоня Бурсак.

Лєнка Гвоздовська так і не випросила у Бога, аби він персонально їй на догоду змусив Андрія Івановича Чорнобая, його сина і невістку з’ясовувати стосунки на ґанку, перед Лєнкою. Тільки й побачила, як красивий син Чорнобая здивовано зиркнув на батька, а невістка навіть не намагалася приховати гніву.

— Андрію Івановичу! Ви ж обіцяли!

— Галю, я слова не порушив, — сказав Чорнобай.

Син насупився.

— Тату, що відбувається?

— Проходь, Тьомо! У домі поговоримо, — відповів батько.

Кінець виставі! Лєнка побрела пішки назад, до міста. Несумно поверталася, бо, як тільки за Чорнобаями зачинилися двері будинку, дістала мобільний і перш за все зателефонувала Анці Сулимі.

— Тьоть Аню… Що я вам зараз розповім… — заторохтіла.

У чарівному барлозі Чорнобая розмова не клеїлася. Хазяїн будинку міряв кроками простору вітальню з каміном, косував на сина і невістку. Мовчать, наче поніміли. Невже нема чого сказати одне одному?! Галя кутається у плед на дивані, чіпляється очима за вогонь, наче прагне зігрітися. Артем застиг біля вікна спиною до батька і дружини. Гоноровий! Чого чекає? Що Галя підхопиться, покличе: «Тьомо…» Чи щоби батько не втерпів, дорікнув: «Кінчай вже цю виставу, Артеме! Іди до нас, і будемо разом із проблемами розбиратися!» Не здогадувався: син просто ховає розгублений погляд…

Майбутній психолог, хоч і шукав Галю всі останні дні, виявився геть не готовий до зустрічі з дружиною. Особливо тут, під крилом у власного батька. «Не страшно! Знайду вихід із цього глухого кута! Завжди ж знаходив!» — підтримував сам себе подумки.

— Тату! — рвучко обернувся до Чорнобая. — Не проти, щоби ми з Галею поговорили сам на сам?

Чорнобай кивнув.

— Піду! Чаю зігрію… — рушив до кухні, та, коли вийшов з вітальні і вже причиняв за собою двері, лишив шпарину, бо вирішив: має знати, про що говоритимуть син і невістка.

Вони довго мовчали. Тьома совався вітальнею, косував на Галю, вперто чекав, поки вона спитає: «Про що хотів поговорити, Тьомо?» — чи навпаки: «Невже нам є про що говорити після всього, що ти вже мені наговорив?» Отоді би Тьома відреагував красиво і переконливо, та Галя мовчала.

Тьома пішов ва-банк. Підступив до дивана, на якому сиділа Галя, присів