Читати книгу - "Академія Ніваріум. Літня практика, Анна Скрипка"

Сукня, звісно, шикарна, але до неї потрібні прикраси і взуття. І якщо без кольє або кулона можна було обійтися через прикрашений ліф, то акуратненькі сережки та елегантні туфлі - обов'язкові елементи. Вирішила поритися в сумці - ніколи не знаєш, що там можна знайти, навіть звичайна жіноча сумочка може піднести сюрприз, а зачарована - тим більше. І я не прогадала: через якийсь час виявила футляр. Усередині були срібні сережки у вигляді тонких ланцюжків, що завершуються алмазами у формі крапельок. Поморщилася від спогадів - цю прикрасу мені подарував Янош незадовго до відбору. Але, як то кажуть, на безриб'ї...

Видихнула. Залишилося тільки зі взуттям вирішити проблему. Однак відшукати в сумці бальні туфлі за всього бажання я не зможу. У роздумах почала збирати витягнуті раніше речі. Під час прибирання натрапила на ботфорти на тонких високих підборах, які мені віддала Лоя - за нагоди відіптати Яну ноги. Це задумувалося як частина дрібної помсти перевертню. "По-дитячому, але дієво" - запевнила мене тоді подруга. Але зараз я дивилася на них, як на свій порятунок. Звісно, зворушлива легка сукня не дуже поєднується з брутальними чобітками, але якщо трохи підшаманити і внести корективи в сам крій...

У голові визрів досить сміливий і зухвалий образ. Для тихого містечка, яким був Геррот, можливо, навіть занадто. Але якраз те, що треба для демона. Я засумнівалася у своєму задумі, на думку спали слова Абігора про те, що люди з побоюванням ставляться до наших рас, згадала його реакції на прояви моєї сутності. Гірко посміхнулася і рішуче відірвала від сукні нижню спідницю з шовку. Буде їм демон!