Читати книгу - "Хтива мрія. Книга перша, Єва Басіста"

Глибоко проникає у мій ротик та ніжить язиком. Я одержую довгоочікувану насолоду, яка нівелює все, що було до цього - покарання.

Перебуваю у цукровій млості, яка змушує мене звиватися під ним стрічкою.

Хочу обійняти його, але не дає. Сильніше втискує мої зап'ястки у м’яке ліжко. Не можу ними поворухнути.

Розриває поцілунок та чіпляється за мою шию. Тепер цілує її та легенько дере короткою щетиною.

Я жадібно хапаю ротом повітря, адже мені його катастрофічно не вистачає, та відчуваю, як серце в грудях ледь не вистрибує. Мене трясе від його дій. Сильно тремчу.

Різко переходить на другу сторону, де відчуття ще гостріші. Я сильніше сіпаюся та стогну.

Саме про таке я фантазувала перед сном. Хотіла саме цю ніжність, яку нині маю. А у нього, мабуть, зовсім інші хтиві мрії.

Зовсім…

Либонь, чекає завтрашнього ранку, аби взяти до рук падл чи флогер та відшмагати мене.

Роман відривається від шиї та відпускає зап'ястки. Покриває поцілунками мої груди, а там неквапно опускається до живота. Руки переміщує на соски, які щойно пестив губами.

Хапається за них та голубить, виціловуючи ніжну шкіру в районі пупка.

Не можу спокійно лежати від пестощів. Моє тіло кидає в різні сторони. І вже дихати нормально не можу. Все ривками.

А коли опускається ще нижче, то поготів… Мої руки вигинаються та я чіпляюся за металеве бильце ліжка. Міцно хапаюся, що мені здається, що зараз вигну цей тугий сплав, але ні. Він міцний. Вигинаюся тільки я. Не тільки вигинаюся, а ще гучніше стогну і не можу не вимовити його ім'я хриплим голосом:

- Романе…

- Що? - опускаються його поцілунки ще нижче…

У відповідь млосно сіпаюся, а його доторки вустами відхиляються у сторону.  Роман відривається, підгинає мої ноги та починає цілувати коліна, на яких я стояла, та гладить.

Спочатку обціловує та лащить праву, а там йде до лівої. І коли завершує "лікувати" вустами, то розводить ноги у сторони.

Я зажмурюю очі. Виникає на коротку мить сором… Бачить у такій позі… Але тут же це відчуття зникає.

Підіймаю повіки та зиркаю донизу, де він губами повільно ковзає по моєму стегну догори.

Роман неочікувано підіймає свій погляд. Я одразу відводжу очі в сторону, а він моментально здіймається наді мною.

- Насте, зараз не сесія, а тому ти можеш дивитися куди тобі хочеться, - говорить мені в обличчя.

- Угу, - досліджую край його сорочки, а там знову зазираю йому в очі .

Загребельний нахиляється та коротко цілує у вуста, але не просто цілує. Злегка прикушує мою нижню губку, а після цього знову опускається.

І одразу поцілунок вологий та гарячий туди. У місце, де і так усе пульсує та  здавлюється.

Я застигаю від нових відчуттів, які не знаю з чим порівняти. Це дуже приємно. Дуже…

Уже не кажу, що зі мною починає робитися, коли язиком повільно проводить по вологих складочках.

Я вже хрипну від стогонів та ще більше вигинаюся. Я не контролюю своє тіло. Зовсім. Воно живе своїм життям.

- Не тікай, - притискає Роман мій таз до ліжка. - Я хочу, щоб ти завершила, а не просто стогнала.

Нахиляється та знову проводить між чутливими складками, більше подразнюючи клітор, і опускається нижче - до вологого бутона. Дає йому доторки. Я закочую очі… У мене таке відчуття, що я ще трішки та завершу…

Боже, я так отримую оргазм від того, що він мене у вуста цілує! А те що зараз…

Повертається до клітора та дарує йому пестощі. Спочатку повільні, а там все швидше та швидше…

- Романе, - ледве промовляю його ім'я, адже воно змішується з вересками втіхи.

Я ривками хапаю повітря дихаю через ротик, і від цього мої вуста покриваються мілкими  борознами, які починають пекти, але ці відчуття ніщо, якщо порівнювати з тим, що Роман витіває там. Внизу…

Ніколи не могла подумати, що це настільки приємно. Новий вид насолоди.

Його язик збільшує темп, а пальці торкаються того місця, що тече та чекає. Відчуваю, як проводить по збуджених складках та легенько натискає на вхід, мов хоче проникнути. Але забирає пальці та хапається за моє стегно.

А я відчуваю, що скоро не витримаю та досягну піку від пестощів Романа.

Кожний новий рух - всередині все збільшується та збільшується невидимий медоточивий клубочок, який не такий, як від пальців чи вібратора. Він зовсім не такий. Набагато приємніший. І він все важчає та важчає.

Наливається свинцево-олов'яним задоволенням та червонішає, мов яблуко під сонечком. Дозріває, а коли повністю доспіле - падає. Вдаряється об землю і  з місця удару сочиться солодкий сік.

Приходить мій кінець. Достигає та падає на мене, змушуючи конвульсивно викручувати стегна та верещати. Але можу дозволити собі тільки останнє, бо Роман не дає рухатися моїм стегнам. Вистачає сили, аби заблокувати мене.

Притискує їх намертво до ліжка та присмоктується до мого клітора, мов хоче випити з нього всі солодкі соки.