Читати книгу - "Призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків (судова практика)"

Приклад перший: Вироком суду від 02.08.2007 р. К., раніше судимого 22.12.2006 р. за ч. 2 ст. 309 КК на 2 роки позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК, — було засуджено за ч. 2 ст. 309 КК на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч. 4 КК остаточно призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі. З матеріалів справи вбачається, що К. 14.04.2006 р. незаконно придбав і зберігав наркотичний засіб, який 31.01.2007 р. був вилучений у нього робітниками міліції. Апеляційний суд, скасовуючи цей вирок, відзначив, що суд неправильно призначив покарання на підставі ст. 70 ч. 4 КК за сукупністю злочинів, оскільки К. вчинив злочин який є тривалим, так як після постановлення вироку від 22.12.2006 р. він продовжував зберігати наркотичний засіб, а тому йому необхідно було призначити покарання на підставі ст. 71 КК[258].

Приклад другий: Вироком суду від 20.03.2007 р. В. було засуджено за ч. 2 ст. 307 КК на 5 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 15 — ч. 2 ст. 307 КК з застосуванням ст. 69 КК на 4 роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК визначено покарання у виді 5 років позбавлення волі. З матеріалів справи вбачається, що засуджений 07.02.2007 р. близько 10 год. незаконно придбав з метою збуту особливо небезпечний наркотик, який зберігав при собі. Того ж дня близько 11 год. 30 хв. він намагався незаконно збути — обміняти наркотик на спиртні напої, які були у Х., однак останній від цього відмовився. Верховний Суд України, змінюючи вирок суду, відзначив, що із роз’яснень, що містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів” № 4 від 26.04.2002 р. вбачається, що під незаконним збутом наркотичних засобів (ст. 307 КК) потрібно розуміти будь-які оплатні чи безоплатні форми їх реалізації. Тобто незаконне придбання, зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу уже складають закінчений злочин, і само по собі пропозиція придбати наркотичні засоби чи обміняти на спиртні напої не потребує окремої кваліфікації. Вона свідчить про те, що наркотичні засоби були придбані дійсно з метою збуту. Тому такі дії засудженого охоплюються ч. 2 ст. 307 КК як незаконне зберігання наркотичних засобів з метою збуту. З таких обставин кваліфікація дій В. за ч. 3 ст. 15 — ч. 2 ст. 307 КК є заявою і підлягає виключенню з вироку[259].

Приклад третій: Вироком суду від 10.02.2006 р. Т. було засуджено за ч. 2 ст. 307 КК на 5 років 6 місяців позбавлення волі, за ч. 2 ст. 15 — ч. 2 ст. 307 КК на 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК визначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі. З матеріалів справи вбачається, що В. 20.07.2002 р. незаконно придбав з метою збуту особливо небезпечний наркотик, який зберігав при собі. Через 2 дні він намагався незаконно збути його громадянину В., але не довів свій злочинний намір до кінця з незалежних від його волі причин. Верховний Суд України, змінюючи вирок суду, відзначив, що згідно зі ст. 32 КК повторність злочинів відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об’єднаних єдиним злочинним наміром. Як встановлено судом, Т. незаконно придбав, виготовив, зберігав, перевіз з метою збуту і намагався незаконно збути наркотичний засіб, — тобто вчинив закінчений злочин, який складається з двох або більше діянь, об’єднаних єдиним злочинним наміром, що містять усі ознаки складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, і додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 15 — ч. 2 ст. 307 КК не потребують [260].

Приклад четвертий: Вироком суду від 16.04.2007 р. М., раніше судимого 01.11.2005 р. за ч. 2 ст. 309 КК на 3 роки позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК, — було засуджено за ч. 2 ст. 15 — ч. 2 ст. 307 КК на 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 307 КК на 5 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 307 КК на 8 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК визначено покарання у виді 8 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК визначено йому остаточне покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі. З матеріалів справи вбачається, що М. вчинив ці злочини в період з серпня по жовтень 2006 р., зокрема 03.10.2006 р. у м. Сімферополі повторно намагався збути Г. амфетамін, однак був затриманий співробітниками міліції. Верховний Суд України, вирок суду оставив без змін і відзначив, що правильність кваліфікації злочинних дій М. саме за ч. 2 ст. 15 — ч. 2 ст. 307 КК, ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК, сумнівів не викликає[261].

Аналіз цих судових рішень свідчить проте, що один і той же злочин (ст. 307 КК) різні суди відносять то до триваючих злочинів[262], то до злочинів з альтернативними діями[263], то до продовжуваних злочинів[264], або до сукупності злочинів[265].

На нашу думку, не можна повністю погодитися з рішенням апеляційного суду[266]. По перше, незаконні