Читати книгу - "Позашлюбна дитина генерального, Ірина Романовська"

— Так зараз ще листопад, — перепитує набундючено Олег.

Він все одно не розуміє, навіщо бухгалтер прийшла до нього із цим питанням так рано.

— Саме так, Олегу Юрійовичу. Вже кінець листопада. А у нас ані програми немає, ні ресторан не заброньований, ні конкурси не підготовлені. В нас загалі бюджету не має на все це діло.

— Так, а від мене що вам потрібно, Антоніно? Вірші складати я не вмію, конкурси не знаю, тости не проголошую.

— Та не хвилюйтеся ви так, Олегу Юрійовичу. Вірші я й сама можу скласти. Від вас мені потрібні лише гроші. Ось розрахунки. Ось тут вказана сума, що виділялася на свято минулого року. А ось тут сума, яку клуб може виділити зараз.

— Добре, добре. Ви, Антоніно, підготувалися дуже серйозно.

Бачу як Тітов намагається не закочувати очі від наполегливості жінки. Мало спортивних турбот у клубі, так тепер ще доведеться обговорювати з місцевою тамадою усілякі конкурси та ресторани.

— То ходімо до мого кабінету, Антоніно. Поговоримо про все. Але попереджаю, маємо на все не більше тридцяти хвилин.

Антоніна Федорівна першою зникає в кабінеті генерального. Олег на десять секунд від неї відстає. Озирається навкруги, перевіряючи чи є тут ще хтось окрім нас. Потім швиденько підходить до мене, нахиляється і тихо вимовляє:

— Привіт, красуне! — Чмокає в щоку і…

— Ой! — вигукую від несподіванки.

Генеральний директор щойно вщипнув мене за мої другі дев'яносто? Серйозно?

-------

Запрошую усіх читачів до моєї новинки під назвою "Дівчина на одну ніч".
https://booknet.ua/reader/dvchina-na-odnu-nch-b429564?c=4648419&p=1

#випадковий_зв'язок
#незапланована_вагітність
#перше_кохання