Читати книгу - "Подаруй мені себе, Ксенія Демиденко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— А чому я не можу в тебе жити? – напрошувалася на ПМЖ моя дівчинка.
— Бо я старомодний мужик, Нінок. Вважаю, що до весілля дівчині краще жити вдома,-брехав, так не вважав, і, певно, якби це була не Ніна, а якась інша дівчина, я б сам умовив її перебратися до себе. Але мамине табу, Нінине добре й чесне ім’я, Серьога десь скоро на горизонті злий і з кулаками, – усе стримувало. До того ж, десерт ніколи не подають першим, зіпсує апетит, йому потрібно бути приємним післясмаком.
Слава Богу, робота відволікала й забирала усі мої сили. В кінці червня завжди припарка – починається сезон відпусток, і всі масово кудись хочуть їхати, летіти, йти. Але ґрунт пом’якше зробити перед приїздом Серьоги все ж не завадило, тому почав з вельмишановного Каца Руслана Абрамовича. Серьога цього хмиря слухався, бо він умів і кролика переконати, що той дрібний кенгуру-мутант.
— Розслабся, Русланчик, грошима у цій справі навіть і не пахне, у тебе почесна місія – переконати Серьогу, що я не падло, яке вкрало у нього доньку, а чоловік, який любить Ніну понад усе у світі. Я вірю в тебе, ти – впораєшся!
— А Серьога знає? Про те, що ти любиш… І Ніна не проти? – да-а-а-а, погано про мене думає пан Кац.
— Ніякого криміналу, тільки почуття, причому, двосторонні. Можеш, Ніну сам спитати. Іще, впораєшся, будеш шафером на весіллі. Це такий бонус! Прикинь, шафер на весіллі доньки твого шефа…
— Мотив серйозний!
— А то! Чого ти потух? Ти ж і мертвого переконаєш, що воскресне. Якби я сумнівався у твоїй компетенції, то не звертався б. Вважай, що комплімент. А якщо Серьога мене приб’є раніше, ніж ти йому вкладеш у вуха факти, то у тебе менше буде роботи – лише запросити попа на поховання.
— Стосовно Ніни я тебе як мужик розумію. Краля ще та. І все ж побоявся б. Гарні жінки зрадливі.
— По своїй судиш? Ніну я з малюсінької знаю. Таких більше немає, Руслік. За що мені таке щастя, взагалі не второпаю.
— Ой, краще б я не чіпав ту машину, був мигрень, а тепер ще й геморой додався, - зморщившись, як гриб-сморчок, підсумував Кац. Але «ні» не сказав – добрий знак!
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Подаруй мені себе, Ксенія Демиденко», після закриття браузера.