Читати книгу - "Морочист, Оскар Бласт"

І те, чого я очікував - почалося!

У чоловіка, який сидів навпроти мене і був схожим на середньостатистичну людину чоловічої статі без будь-яких вирізнювальних особливостей, у ШІ Віктора, який так і не зрозумів, що бути схожим на людину і бути нею - це дуже велика різниця (адже кожна людина має свою індивідуальність, якусь маленьку нестандартність, крихітну ваду, асиметричність чи навіть дефект, що відрізняє її від інших), у цього цифрового ідеального покруча розширилися від величезного здивування очі й витягнулось обличчя.

- Що за..? - почав він, і просто з його рота миттєво полізли зелені, блискучі, дуже рухливі й нещадні жуки-бронзівки.

Так, я, поки Ентомолог відвернувся, шукаючи цукор, зірвав зі стіни бронзівку в акрилі, яку колись сам її старому Семенові й подарував і зникнення якої не одразу кидалося в очі, бо комах на стінах, я вже казав, було дуже багато. Я вкинув жука до його чашки. Коди спрацьовували лише тоді, коли потрапляли точно в середовище діяльності ШІ, до програми, яка його створювала й активувала. Зробивши ковток чаю, ШІ Віктор сам виконав подальшу роботу - увібрав у себе коди й активував їх!

Смарагдові жуки були схожі на штучні, несправжні, наче зроблені з блискучого дорогоцінного каміння, мінилися, мерехтіли зеленим перламутром... Вони широкою, рухливою й крапчастою хвилею вилазили з рота чоловіка, лишаючи на шкірі, де проповзали, порожнечу. Жуків було так багато, що незабаром все тіло ШІ Віктора було охоплене смарагдовою киплячою лавою бронзівок. Ентомолог танув, зникав, як зникав із зони "Смарагд" ШІ Віктор, а в реальному житті починався великий комп'ютерний хаос, який зупинить всі системи, котрими керував там штучний інтелект. Принаймні, я на це сподівався.

ШІ Віктор переді мною, охоплений моїми жуками, навіть не рухався, не подавав ознак опору, не намагався втекти чи деактивувати роботу кодів. Швидше всього, він просто не міг цього зробити, оскільки я був упевнений, що робота йде не тільки назовні, але й усередині ШІ, я не сумнівався, що жуки потрапили всередину чоловіка і повзали й там, стираючи логічні ланцюги в програмах, вносячи зміни до систем, які формували ШІ.

Я згадав, де мої коди, лише тоді, коли Кі розповіла мені про Гаспара. Про те, що його немає в живих. І зла й нещадна пам'ять догідливо тоді кинула мені картинку в уяві: могилу Гаспара. На спектральному кладовищі. Я чітко побачив той смарагдовий надгробок, який у свій час сам і встановив над могилою кращого друга.

Кладовище на Першій Платформі називалося спектральним, бо вшановуючи пам'ять померлих, рідні та близькі ставили над їхніми могилами різнокольорові надгробки, зроблені з пофарбованого каменю, надміцного кольорового пластику, скла, навіть дерева... Така традиція, прикрашати все, що стосується смерті, в яскраві кольори, виникла вже досить давно під впливом якихось модних тенденцій у мистецтві та моді. Як не дивно, це прижилося. Тепер все спектральне кладовище якскравими клаптями милувало око, і коли я проходив ним, то мені здавалося, що Гаспарові тут не так сумно, і якби був живим, похвалив би мене за зелений колір, який я йому вибрав. Він завжди любив зелене. І мав такого ж кольору очі. І бронзівку я вибрав для візуального оформлення моїх кодів, пам'ятаю,  недарма. Теж зелена, як любив Гаспара. І літає. Крім того, тут, звичайно ж, зіграла роль і аналогія: адже перший баг, помилку й зупинку систем першого в нашому світі комп'ютера,  за легендами, спричинив саме жук*. Не був би я програмістом і комп'ютерником, щоб не використав цю цікаву ідею й не реалізував її так хитро. Я був справді комп'ютерним генієм. Гм. Від скромності я не помру, це точно.

Сховати жука серед жуків. Наче покласти на видне місце те, що всі так ретельно шукають. Та ще й, за іронією долі, подарувати того жука, який був, як виявилося, моїми кодами, самому ШІ Віктору, який перший був серед моїх наглядачів.

Так, цей жук, що поширювався нині на моїх очах, з'їдаючи вже не лише ШІ Віктора, але й простір навколо, міг літати. Але поки що відбувалася перша стадія розгортання віруса, який повинен був знищити ШІ Віктора в зоні "Смарагд". І вона тривала. Її успішність залежала від багатьох речей, тому я тримав свій "Морок" наготові, пильно вдивляючись в очі Кі, бо сподівався, що Діана все-таки з'явиться... 

Другим етапом був перехід в системи реального світу і їх деактивація, стирання основних програм і систем, на основі яких працював ШІ в реалі.

І третім етапом була власне побудова нового віртуального світу, який було акумульовано в моїй бронзівці-кодах. Змінити всю масивну систему віртуальної реальності я, звичайно ж, не міг. Занадто великий обсяг матеріалу треба було опрацювати, щоб це зробити, але запустити процеси, які рано чи пізно призведуть до позитивних змін - це я міг.

Суспільство в зоні "Смарагд" залишиться таким самим, як і було, але зникне ШІ Віктор, який вважав, що краще знає, як жити людям і яким саме людям у цій зоні.  Також перестане діяти Імпульс, що деформував цей віртуальний світ однобоко й насильно. Тепер віртзона, хоч і залежатиме від реалу, але все одно матиме певну самостійність, оригінальність, гнучкість у розвитку. Адже знищивши ШІ Віктора, я не міг знищити власне ту основу, яка лежала у фундаменті всіх сучасних віртуальних систем - первинний штучний інтелект. Він був просто машинним інтелектом, написаними скриптами, елементарною і сирцевою програмою, яка підтримувала систему, допомагала, підлаштовуючись під кожного мешканця зони "Смарагд", а не керуючи самостійно. Таким був колись і ШІ Віктор, але змінений людьми з реалу, які хотіли влади й сили, сам, в кінці кінців, став носієм сумнівних життєвих цінностей...
-------------
*Баґ або баг - (англ. bug — «жук, комашка») — помилка, вада або дефект в комп'ютерній програмі або системі, що викликає в ній неправильний або неочікуваний результат чи неочікувану поведінку. За легендою, один з перших комп'ютерів було зупинено через потрапляння в його середину комахи.