Читати книгу - "Морочист, Оскар Бласт"

- Не знаю, що це таке, - промовив хлопець, рухаючись крізь кристалічні зарослі.

Кришталевий Сад вдень майже не рухався й не вистрілював своїми смертоносними гілками, тому в цей період ті, хто не боявся загинути, хвацькі й азартні "сталкери", як вони себе називали, проникали всередину цієї території й шукали різні цікаві речі, які можна було потім продати на чорному ринку. Зона "Смарагд" була небезпечною лише в деяких районах. Але там і таїлися найбільш цікаві "артефакти". Минулого тижня Макс Петля, проникнувши в Кришталевий Сад, знайшов в одному закинутому домі цікаву штуку, за яку підприємливі схимці йому заплатили чимало грошей. Тому Ярко з друзями приперлися сюди аж з третього району, щоб теж пошарудіти по закутках.

- Чи хто це такий, - говорив він у мікрофон, закріплений на комірі його куртки. - Він увесь чорний, але всередині світиться червоним якийсь чи то жук, чи то краб. Наче в бурштині. Гарна штука. Видно, що непроста. Я знайшов її в якомусь закинутому офісі. Думаю, схимцями це сподобається.

Хлопець розглядав на своїй долоні невеликий чорний циліндр, всередині якого і справді була якась комаха. Періодично Яркові здавалося, що той червоний жук рухається, але це могло бути обманом зору.

Сонце вже сідало за горизонт, потрібно було терміново вибиратися з Кришталевого Саду, тому він поспішав на дорогу, проходячи повз закинуті будинки. Десь там попереду він навіть вже чув голоси своїх товаришів-"сталкерів", адже була майже сьома вечора, саме о цій порі вони домовилися зустрітися біля позашляховика, яким сюди приїхали. Ярко розмовляв зі своїм другом Оптасом, який був відомим у їхніх колах "хакером" і знався на різних цікавих речах. Оптас не ходив на такі вилазки, проте активно цікавився тим, що інколи приносив Ярко. Але то все було сміття: якісь мікросхеми, уламки кришталевих решіток, які сяяли в темноті, лампочки, що світилися не світлом, а тьмою... Зараз же, хлопець відчував якимось шостим відчуттям, до його рук потрапило справжнє багатство...

Оптас щось промовив Яркові в навушники, мабуть, про щось спитав.

- Є, - відповів Ярко, повертаючи циліндр торцем і розглядаючи його більш детально. - Тут навіть якісь цифри й букви. Наче розбираю "В" велике. І кнопка теж, як ти й кажеш...

Мабуть, на тому кінці Яркові щось ще сказали, можливо, попередили про небезпеку, можливо, Оптас навіть знав, що такого типу циліндри є зародками, сирцями повноцінних комп'ютерних програм, які активуються при натисненні кнопки на торці... І ці програми можуть бути небезпечними для того, хто їх активує.

Але Ярко вже не чув друга, він натиснув кнопку...

_______________

Шановні читачі! 

Я щиро дякую кожному з вас, хто читав цю книгу протягом всього часу її написання. Сподіваюся, вона вам сподобалася. Це мій перший цікавий досвід у написання такої книги. Але, на мою думку, Кирило вийшов живим, активним і цікавим героєм, з яким не занудьгуєш.

Я дуже радий, що вона бере участь у конкурсі з кіберпанку. Не знаю, яким буде мій результат у конкурсі, але скажу вам так: я вже виграв! Виграв у тому, що отримав важливий для мене досвід у написанні фантастики, познайомився з багатьма цікавими людьми на платформі Букнет, отримав масу задоволення від спілкування у блогах!

З нетерпінням чекаю ваших коментарів та критичних зауважень. Буду вдосконалювати книгу, якщо це потрібно.

А ще запрошую до нової моєї книги "Віртуозна гра". Трохи детективу, вірту, реалу і гри на виживання. Цю книгу теж прийняли на конкурс!

Кінець