Читати книгу - "Тотальний опір. Частина 1"

■ Роздобудь для них однострої, що хоча б мінімально підходили для польових умов (комбінезони, плащ-намети та ін.). Для людей, які воюватимуть у цивільному одязі, обов'язковою буде пов'язка Швейцарської Конфедерації на руці (модель, аналогічна пов'язці нашої територіальної оборони у період Другої світової війни).

■ Важливими є намети, оскільки щоразу доведеться розкладати табір; якщо наметів бракує, то їх слід реквізувати у цивільних спортивних товариств або ж узяти у крамницях спортивного спорядження.

■ Наплічник, ложка з виделкою, фляга, ліхтарик тощо — їх вилучають у загиблих у бою бійців супротивника чи збирають серед населення.

■ До зими слід починати готуватися завчасу: підготуй шерстяні ковдри, шинелі, лижні куртки, термобілизну і надійне взуття; зі шматків білої тканини підготуй маскувальні покривала, які використовуватимуться на снігу.

■ На один загін малої війни знадобляться два радіоприймачі:

а) звичайний домашній радіоприймач, що живиться від електромережі;

б) дорожній пристрій на батарейках — для отримання сигналу у віддалених місцевостях, де немає доступу до електромережі; за допомогою цивільного руху опору організовується постачання свіжих батарейок.

■ Залучи до обслуговування радіоприймачів радіоаматорів, які найпростішими засобами усуватимуть завдяки своїм знанням перешкоди й дефекти радіомовлення.

■ Таким чином, з будь-якої віддалі армійське командування в альпійському укріпрайоні чи уряд у екзилі зможуть, попри всі «залізні завіси», підіймати бойовий дух формацій малої війни і скеровувати їх на подальші дії. Для борців за свободу, що нерідко б'ються у цілковитій ізоляції, такі радіопередачі мають неоціненну моральну вартість.

■ Рано чи пізно, але окупаційна влада конфісковуватиме радіоприймачі, щоби позбавити можливості слухати чужі радіостанції, тож цивільний рух опору має вчасно подбати про надійну схованку для приймачів, запасних деталей та батарейок.

Озброєння

Загальні зауваги:

■ Роздобути зброю не так складно, як забезпечити можливість постачання боєприпасами.

■ Колективна зброя (легкі кулемети, важкі кулемети, гранатомети, міномети, безвідкатні гармати та ін.) належала раніше розбитим армійським частинам, які тепер творять серцевину формацій малої війни.

■ Члени військової допоміжної служби, територіальної оборони та поліціянти прийдуть, як правило, зі власною зброєю (карабіни, пістолети, пістолет-кулемети).

■ Озброювати доведеться насамперед цивільних осіб.

Де можна роздобути зброю:

■ Зібрати по домівках цивільних осіб: немає жодної швейцарської родини, яка б не володіла армійською зброєю. Вона хоч і доволі давня, втім цілком придатна до користування (гвинтівка G11, карабіни Κ11 чи К31)[24].

■  Зібрати цивільну особисту зброю у мисливців і членів стрілецьких товариств (мисливські рушниці, штуцери, револьвери, пістолети тощо).

■ Реквізиція зброї у цивільних крамницях, зброярнях і поліційних відділках.

■ Збір зброї на погано прибраних полях боїв; демонтаж ще придатної зброї зі зруйнованих укріплень, танків[25] і літаків[26].

■ Зброя, що належала убитим бійцям ворога.

Забезпечення боєприпасами і вибухівкою

Загальна заувага:

■ Хронічна нестача боєприпасів значною мірою впливає на тактику формацій малої війни.

Засадничо існують такі можливості забезпечення:

■ Боєприпаси, якими були оснащені розбиті армійські частини.

■ Забезпечення боєприпасами із розташованих у прихованих місцях складів армійського командування.

■ Напади на ворожі транспорти з боєприпасами та на ворожі склади.

■ Боєприпаси, вилучені в убитого супротивника.

Принагідні можливості забезпечення:

■ Спорадичне забезпечення повітряним шляхом із альпійського укріпрайону — допоки той існуватиме.

■ Систематичне забезпечення повітряним шляхом із вільного світу, що продовжує боротьбу.

Додаткові можливості забезпечення:

■ Збір боєприпасів із погано прибраних полів боїв.

■ Збір серед приватних осіб: кожна швейцарська родина має набої для гвинтівок і пістолетів.

■ Збір незначних особистих запасів мисливців і спортивних стрільців.

■ Передача запасів цивільних стрілецьких товариств (склад боєприпасів у приміщенні товариства).

■ Реквізиція зброї і боєприпасів у цивільних крамницях, у зброярнях тощо.

■ Реквізиція у поліційних відділках.

■ Збір вибухівки і запалів серед селян та лісників, а також у цивільних будівельних фірм і на кар'єрах.

■ Демонтаж мін на погано або й цілком не прибраних мінних полях. Див. сс. 69-71.

Ремонтні роботи

■ Ремонтна служба відіграє важливу роль, адже формації малої війни змушені вести «війну бідних людей».

■ До персоналу спеціалістів належать:

а) військові ремісники (зброяр, майстер з ремонту обладнання, сідляр, кравець, швець та ін.);

б) цивільні ремісники, яких залучають до формації малої війни.

■ Незначні ремонтні роботи проводяться безпосередньо в польових умовах, а значніші — таємно в цивільних ливарних майстернях, кузнях або ж механічних майстернях. Зброярі можуть працювати там переодягнені в цивільний одяг кілька годин або ж кілька днів, обслуговуючи техніку.

Санітарна служба

Загальні зауваги:

■ Якась особлива медична організація не створюється: зрештою, влаштовувати польові шпиталі було б цілком нереально, адже підрозділи перебувають у постійному русі.

■ Загін має лише один санітарний підрозділ.

■ Унтер-офіцери-медики рівномірно розподіляються по окремих загонах.

■ Якщо є дипломований лікар, то його приділяють до санітарного підрозділу важкого загону.

■ Брак медичного персоналу поповнюють із лав цивільного населення (медсестри, медбрати, санітари, самаритяни та ін.).

■ Санітари надають пораненим лише першу допомогу й готують їх до транспортування. За пораненими доглядають в укриттях надійні представники місцевого населення.

Роздобування медикаментів та матеріалу:

■ Аптечки, які мають при собі розбиті армійські частини.

■ Аптечки, відібрані в супротивника.

■ Збір по крупинках серед приватних осіб.

■ Реквізиція у цивільних лікарнях, на постах медичної допомоги і у великих промислових підприємствах, в аптеках, у цивільних лікарів тощо.

■ Таємні й замасковані постачання перев'язувального матеріалу і медикаментів фармацевтичними підприємствами за допомогою цивільного руху опору.

Служба забезпечення

■ «Велика війна» харчується з фабрик, складів і магазинів, а у малій війні війну годує сама війна!

■ Формації малої війни живуть із того, що отримують від людей, а також із товарів, які відбирають у супротивника.

■ Питання забезпечення вирішується важко, і це значною мірою впливає на тактику формацій малої війни; тому загони «виживають» кожний у свій спосіб, а дивізіони можуть створюватися лише для великих бойових операцій і тільки тимчасово. Значно легше забезпечити харчами від місцевого населення окремі загони, кількісний склад яких коливається в межах 70-100 осіб, аніж цілі дивізіони, в яких служить близько 400 осіб.

■ Продовольство реквізується у селян, на млинах, у продуктових крамницях та зі складів. Утім слід подбати, щоби не було конфліктів із населенням — наприклад, варто оплачувати товари. Ставлення до приватних осіб мусить бути цілком коректним, а напади здійснюватися насамперед на державні продуктові крамниці і на