Читати книгу - "Парана , Arachne "

Незабаром Крос зрозумів, що тут, у цих зловісних камерах, проводилися так звані "лікувальні" процедури, які були скоріше тортурами. Медичні документи, які йому вдалося знайти, розповідали про так звану "терапію ізоляції свідомості", де пацієнта утримували у повній темряві та самоті по кілька діб, залишаючи його одного зі своїми страхами та галюцинаціями. У деяких записах йшлося про "стимуляцію параної" і "десенсибілізацію до болю", що означало постійні дози психотропних препаратів, що викликають моторошні кошмари та напади паніки.

Методи, які були використані в лікарні, були спрямовані на повне придушення особистості — змусити людей підкорятися, змусити їх боятися і, можливо, змусити їх забути самих себе. Але було щось зловісніше, ніж просто фізичне катування. Крос почав усвідомлювати, що лікарі намагалися не просто зламати волю пацієнтів, але витягти щось із їхньої свідомості, перетворити їх на порожні оболонки, готові виконувати будь-які команди.

Майкл Крос дізнався про доктора Грейвсе випадково, коли на одній із старих, запилених полиць у підземеллі лікарні він виявив тонку, пожовклу папку з досьє. На обкладинці значилося: "Дослідження професора Грейвса: Вплив страху і болю на психіку". Відкриваючи її, він відчув, як у нього по шкірі побігли мурашки. Кожне слово ніби накладало на нього невидиме заклинання, втягуючи його у світ, про який він навіть не міг подумати раніше.

Доктор Едвард Грейвс був таємничою та зловісною фігурою, сумно відомою у колах психіатрів. Родом із сім'ї лікарів, він завжди був незвичайною людиною, відомою своїм невтомним прагненням до пізнання того, що лежить за межею людської свідомості. Його вважали блискучим вченим, але ще більш страшним дослідником. Він вивчав людський страх як явище, вважаючи, що емоція страху здатна відкрити для людини "нові рівні свідомості". Грейвс був упевнений, що можна пробудити в людині щось більше, якщо довести її до краю — до занурення в первісний страх і біль.

Доктор Грейвс проводив дослідження, які офіційно вважалися "методами роботи з психотравмами". Усередині папки Крос виявив сторінки, списані дрібним почерком, де Грейвс описував свої методи та міркування. Один із листів був відзначений заголовком: "Фаза I - Дослідження меж страху". На полях Грейвс зробив замітку:

"Пацієнти, які досягли найвищої точки страху, начебто виходять за межі власної особистості. Можливо, цей страх - ключ до розкриття свідомості та звільнення від звичних рамок мислення. Ми створюємо нову особистість, яка не знає болю".

Доктор Грейвс вважав, що людський розум можна "очистити" від страху шляхом багаторазового повторного впливу болю, ізоляції та жаху. Згідно з його записами, пацієнт, який досяг піку страху, позбавлявся здатності відчувати біль і ставав немов податливим шматком глини, який можна ліпити заново. Для Грейвса це було не безумством, а наукою, проривом у психіатрії. Він стверджував, що здатний створити "особу нового типу" - вільну від минулого, від моралі та від жалості.

Ці експерименти він проводив у глибинах підземель лікарні, прихованих від очей громадськості, але чутки про його жорстокі методи просочилися назовні. В одному зі своїх звітів він описував випадки, коли пацієнтів змушували проводити годинник у темних камерах, де вони чули зловісні звуки, що луною долинали з коридорів, поки їхня психіка не досягала межі. Він стверджував, що страх може бути не тільки руйнівною силою, а й силою, здатною перетворити та підкорити розум.

Майкл також дізнався, що самого доктора Грейвса знайшли мертвим за дивних обставин. Смерть лікаря стала справжньою сенсацією для співробітників і пацієнтів лікарні, а серед санітарів ходили різні чутки. Офіційно його смерть оголосили нещасним випадком – його нібито виявили у власній лабораторії, де він проводив черговий експеримент. За версією лікарні він загинув від удару струмом, коли працював з електричними приладами, задіяними в його дослідженнях.

Однак серед персоналу подейкували зовсім інше. Деякі стверджували, що смерть лікаря була зовсім не випадковою, і що сам Грейвс ніби чекав на щось подібне. Вони описували його поведінку за кілька тижнів до смерті як дивну і лякаючу — він почав залишатися в лікарні ночами, замикався у своїй лабораторії і не допускав нікого всередину. Він виглядав так, начебто сам став жертвою своїх експериментів. Його обличчя було спотворене, очі божевільні, а руки все частіше тремтіли.

Колишній санітар, якого Крос зумів розпитати, пошепки поділився моторошними деталями:

"Його знайшли в одній із лабораторій унизу, у цілковитій темряві. Кажуть, на його обличчі застигла така гримаса жаху, що навіть найдосвідченіші співробітники не змогли дивитися на нього без здригання. Говорили, що він немов побачив щось, чого не повинно існувати. … ніби його власні експерименти набули життя і повернулися за ним.

Чутки про те, що з лікарем сталося щось нелюдське, лише посилилися, коли один із працівників стверджував, що чув крики з лабораторії Грейвса за день до його смерті. Ніхто не наважився туди заглянути, знаючи, що Грейвс міг розлютитися за втручання, але через кілька годин крики стихли. Пізніше, коли тіло виявили, його обличчя спотворювала моторошна гримаса, і пальці були розтиснуті, начебто перед смертю він намагався від чогось захищатися.

Пацієнти, які чули про смерть лікаря, почали ще більше боятися ночей та процедур. Один з них розповідав Кросу, що, за чутками, дух Грейвса все ще "живе" в лікарні, і що він став частиною тих тіней, що шепочуться в коридорах ночами.

"Доктор знав, що він робить, - сказав один із пацієнтів із запаленими, тремтячими руками. - Він знав, що на нього чекає. Вони говорили, що він намагався викликати в нас жах, а насправді він сам його і боявся. ніч... тієї ночі він бачив своїх демонів, тих, що створив".

Тепер страх перед лікарем, здавалося, залишився у цих стінах навіть після його смерті. Його ім'я згадували пошепки, ніби кожен, хто про нього говорив, боявся пробудити в коридорах щось темне. Майкл відчував, що лікарня на Хоксмор-роуд просочена його спадщиною, і, можливо, страх, яким жив Грейвс, тепер накладався на кожного пацієнта та співробітника. Крос зрозумів, що Грейвс не просто ставив експерименти, але, можливо, став їхньою жертвою, коли щось зламалося — чи то в його свідомості, чи то в реальності.