BooksUkraine.com » Класика » Українські казки 1, Народна творчість 📚 - Українською

Читати книгу - "Українські казки 1, Народна творчість"

121
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Українські казки 1" автора Народна творчість. Жанр книги: Класика. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6 7 8 9
Перейти на сторінку:
Поїхав дід у ярмарок та й купив собі козу.

Привіз її додому, а рано, на другий день, посилає дід старшого сина ту козу пасти.


Пас, пас хлопець її аж до вечора та й став гнати додому.


Тільки до воріт став догонити, а дід став на воротях у червоних чоботях та й питається:


- Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти


- Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, тільки бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку,- тільки пила, тільки й їла.


От дід розсердився на сина, що він погано худобу доглядає, та й прогнав його.


На другий день посилає другого сина - меншого. Пас, пас хлопець козу аж до вечора та й став гонити додому.


Тільки став до воріт догонити, а дід став на воротях у червоних чоботях та й питається:


- Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?


- Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку,- тільки пила, тільки й їла!


От дід і того сина прогнав.


На третій день посилає вже жінку.


От вона погнала козу, пасла весь день; ввечері стала догонити до двору, а дід уже стоїть на воротях у червоних чоботях та й питається:


- Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?


- Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок, ухопила кленовий листочок, бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку,- тільки пила, тільки й їла!


От той дід так уже розсердився, прогнав і бабу.


На четвертий день погнав він уже сам козу, пас увесь день, а ввечері погнав додому і тільки надігнав на дорогу, а сам навпростець пішов; став на воротях у червоних чоботях та й питається:


- Кізонько моя мила! Чи ти пила, чи ти їла?


- Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку, вхопила водиці крапельку,- тільки пила, тільки й їла!


От тоді дід розсердився, пішов до коваля, висталив ніж, став козу різати, а вона вирвалася та й утекла в ліс. У лісі бачить коза зайчикову хатку,- вона туди вбігла та й заховалась на печі.


От прибігає зайчик, коли чує хтось є в хатці. Зайчик і питається:


- А хто, хто в моїй хатці?


- А коза сидить на печі та й каже:





Я коза-дереза,


За три копи куплена,


Півбока луплена.


Тупу-тупу ногами,


Сколю тебе рогами,


Ніжками затопчу,


Хвостиком замету, -


Тут тобі й смерть!





От зайчик злякався, вибіг із хатки, сів під дубком. Сидить та й плаче. Коли йде ведмідь та й питається:


- Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?


- Як же мені,ведмедику, не плакати, коли в моїй хатці звір страшний сидить?


А ведмідь:


- От я його вижену!


Побіг до хатки:


- А хто, хто в зайчиковій хатці?


А коза з печі:





Я коза-дереза,


За три копи куплена,


Півбока луплена.


Тупу-тупу ногами,


Сколю тебе рогами,


Ніжками затопчу,


Хвостиком замету, -


Тут тобі й смерть!





Ведмідь і злякався.


- Ні,- каже,- зайчику-побігайчику, не вижену - боюсь.


От ізнов пішов зайчик, сів під дубком та й плаче. Коли йде вовк і питається:


- А чого це ти, зайчику-побігайчику, плачеш?


- Як же мені, вовчику-братику, не плакати, коли в моїй хатці звір страшний сидить?


А вовк:


- От я його вижену!


- Де тобі його вигнати! Тут і ведмідь гнав, та не вигнав.


- Отже, вижену!


Побіг вовк до хатки та й питається:


- А хто, хто в зайчиковій хатці?


А коза з печі:





Я коза-дереза,


За три копи куплена,


Півбока луплена.


Тупу-тупу ногами,


Сколю тебе рогами,


Ніжками затопчу,


Хвостиком замету, -


Тут тобі й смерть!





Вовк і злякався.


- Ні, - каже, - зайчику-побігайчику, не вижену - боюсь. Зайчик ізнов пішов, сів під дубком та й плаче. Коли біжить лисичка, побачила зайчика та й питається:


- А чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?


- Як же мені,лисичко-сестричко, не плакати, коли в моїй хатці страшний звір сидить?


А лисичка:


- От я його вижену!


- Де тобі, лисичко, його вигнати! Тут і ведмідь гнав - не вигнав, і вовк гнав, та не вигнав, а то ти!


- Отже, вижену!


Побігла лисичка до хати та:


- А хто, хто в зайчиковій хатці?


А коза з печі:





Я коза-дереза,


За три копи куплена,


Півбока луплена.


Тупу-тупу ногами,


Сколю тебе рогами,


Ніжками затопчу,


Хвостиком замету, -


Тут тобі й смерть!





От лисичка теж злякалась.


- Ні,- каже,- зайчику-побігайчику, не вижену — боюсь.


Пішов зайчик, сів під дубком та й знову плаче.


Коли це лізе рак-неборак та й питається:


- Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?


- Як же мені не плакати, коли в моїй хатці страшний звір сидить?


А рак:


- От я його вижену!


- Де тобі його вигнати! Тут ведмідь гнав, та не вигнав, і вовк гнав, та не вигнав, і лисиця гнала, та не вигнала, а то ти!


- Отже, вижену!


От поліз рак у хатку та й питається:


- А хто, хто в зайчиковій хатці?


А коза з печі:





Я коза-дереза,


За три копи куплена,


Півбока луплена.


Тупу-тупу ногами,


Сколю тебе рогами,


Ніжками затопчу,


Хвостиком замету, -


Тут тобі й смерть!





А рак усе лізе та лізе, виліз на піч та:





А я рак-неборак,


Як ущипну - буде знак!





Та як ущипне козу клешнями!.. Коза як замекає, та з печі, та з хати - побігла, тільки видно!


От зайчик радий, прийшов у хатку та так уже ракові дякує! Та й став жити в своїй хатці.






ЧОМУ ГУСИ МИЮТЬСЯ У ВОДІ, КОТИ - НА ПЕЧІ, А КУРИ ПОРПАЮТЬСЯ В ПОРОСІ



Жив раз давно-предавно чоловік, котрий мав кота, гусей та кури.


Як наступило літо й сонце добре припекло, гуси зібралися воду шукати. Ідуть, ідуть, ідуть. Зустріли курочку.


- Куди йдете, гуси?


- Шукаємо воду, бо велика спрагота.


- І я йду з вами,- каже курочка, бо ж і її сонце пригріло й дуже тепло їй вчинилося, що аж рот роззявила...


- Ну, ходи з нами.


Ідуть, ідуть, ідуть.


Зустріли кота.


- Куди йдете? - питає кіт.


- Шукаємо воду.


- І я з вами піду, добре?


- Ходи.


Ідуть, ідуть, ідуть.

1 2 3 4 5 6 7 8 9
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Українські казки 1, Народна творчість», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Українські казки 1, Народна творчість"