Читати книгу - "Узурпація: Євіанна, Erleen Nord"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Про це розповіси? — Юрія тримала в руках мій мокрий одяг та просунула пальця в наскрізні дірки. Але я не стала щось казати, а лише вказала на свої речі та тонкого меча, якого Юрія лише зараз помітила. — Це те, заради чого ти нас покинула?
— Так, — коротко відповіла я та взялась відтирати засохлу кров від шкіри.
— Я відчуваю від нього такий самий страх, як і від твоєї крові. Це тому, що тебе ним проткнули? Я правильно зрозуміла?
— Це складно пояснити, — сказала я задумавшись та вставившись поглядом на меча. — Я відчуваю, що він — частина мене. Ще і цей дивний холод коли він поруч... Мені складно щось пояснити, бо і сама не знаю.
— Нічого, люба подруго, мені навіть так приємно, що ти мені розповідаєш бодай щось.
— Чому ця зброя така дивна та більше схожа на голку? — запитала я.
Юрія поглянула на меча із якимось смутком та трішки подумала, після чого знову взялась за прання:
— У Лебека була схожа зброя, називається рапірою. Думаю, що ти не встигла її побачити.
— То це рапіра?
— Ні, — відповіла Юрія. — Це більше схоже на есток, але на відміну від нього, тут майже немає гарди. Та і метал якийсь дивний, якщо чесно. Ніколи такого не бачила.
— Це кістка, а не метал, хоча і тверда як він, чи може навіть більше, — відповіла я та зловила на собі погляд Юрії, яка точно захотіла дізнатись більше про ті дні, які я провела без них.
— Сьогодні спатимемо разом, і ти мені все розповіси. А я натомість навчу тебе користуватись такою зброєю. Знаю я не багато, але бачила як Лебек тренувався із рапірою.
— Добре, Юріє, розповім, — відповіла я та нарешті повністю відмилася від бруду та крові.
За розмовою я відчула щось дивне з боку меча, наче там, і одночасно біля мене, щось рухалось. І поглянувши туди я помітила, що біля нього сиділа миша та терлася об нього шерстю. Схоже, я відчувала все, що відбувалося із мечем. Прямо як тоді, коли його сильно стискав у своїх руках князь Бразд, я відчувала його руки на своїй шиї, так і тепер — вона наче терлася об мене. Миша, деякий час ще покрутившись біля чорного клинка, побігла в закуток та зникла між дощок, наостанок дивно пискнувши.
Цієї ночі я добре спала, перед цим посповідавшись перед Юрією про все.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Узурпація: Євіанна, Erleen Nord», після закриття браузера.