Читати книгу - ""Бравлери проти Клешерів", Obabych"

Величезна арена, схожа на Колізей знаходилася на самому краю Бравл Старзу. Велика кількість бравлерів свідчила про те, що Олімпійські ігри були в самому розпалі. Тут були воїни, торгівці, ремісники, лікарі  - порахувати усіх було неможливо. Складалося враження, що ти знаходишся у мурашнику.

   Ендер продирався крізь натовп до дошки логіну, Кольт та Шеллі ледь встигали за ним. Діставшись дошки Ендера вони вже не знайшли, – мабуть вже на арені, - з подивом промовив Кольт. Коли він залогінився у дошці, то побачив, що от-от має початися бій за участю Ендера. Нікі кортіло самому вийти на бій але нічого не залишалося, як зайняти місце у якості спостерігача на віртуальній арені.

   Дві команди по три персонажі змагалися одна з одною у різних режимах гри. Цього разу це був режим «викрадення кристалів, котрі з’являлися в центрі карти. Команди розташовувалися по різні боки. У команді Ендера був темний хлопчина з величезною ракетницею на плечах, та невеличка дівчинка з двома хвостиками на голові на ім’я Джесі, котра тримала у руках щось на кшталт магніту. Сам Ендер був одягнутий у помаранчеву мантію, у руках у нього, немов живі, підстрибували малесенькі згустки вогню.

   Команда супротивників була, м’яко кажучи, незвичайна. Таких бійців Кольт ще не бачив. І судячи з подиву Шеллі - вона теж таких бійців бачила вперше. Величезний рогатий демон-робот, важко було сказати точно, що саме воно таке, але вигляд мало дуже грізний: з отворів шолома, де повинні були бути очі виривалися дві смужки темного вогню. З одного боку від істоти стояв гоблін, а з іншого –  міцний варвар. В їх руках були мечі. У порівнянні з залізякою ці створіння здавалися дрібними, хоча зріст у них був звичайний.

  На табло з’явилися цифри:  3!  2!  1!  GО!

Брок - хлопець з ракетницею - взяв ініціативу і почав обстрілювати сторону противника. Здавалося, що така кількість ракет не залишить і крихти від залізного демона але той стояв, наче по ньому горохом сипали. В цей час гоблін та варвар добігли до центру і збирали кристали.  Джесі -  намагалась влучити в спритного гобліна та все марно, той стрімко стрибав поміж енергетичними зарядами.

Ендера ніде не було видно. Але чому він не допомагав товаришам по команді?! Брок вистріляв усі ракети і поки перезаряджав ракетницю залізний робот-демон дістався до нього. Лише один удар мечем і Брок втратив майже життєві бали, такого потужного воїна ще не було! Новий удар і Брок відправився до себе на базу. Джесі лишилася одна без допомоги і дуже швидко була переможена командою супротивника.

Тим часом гоблін вже зібрав 10 кристалів і відправився на свою базу, щоб було важче його знешкодити. Демон та варвар продовжили збирати кристали в центрі арени. Залишалися останні секунди до поразки. Брок і Джесі дарма намагалися пробитися крізь потужних супротивників.

5!...4!...3!...

Кущі поблизу бази, на якій знаходився, гоблін спалахнули і звідти немов змія вилетів довгий вогняний шлейф. Зелений не встиг нічого зрозуміти і за мить на його місці лишилися лише кристали. Палаючий Ендер повернувся у звичайну свою форму, зібрав кристали і зник у кущах.

Тепер відлік був на користь команди Бравл Старз. Демон та варвар кинулися на пошуки Ендера та той уже був далеко, з’єднавшись зі своєю командою. Товариші скористалися перевагою далекобійної зброї та відкрили такий шквал вогню по супротивнику, що ті нічого не змогли зробити.

  Три!   Два!   Один!

Здавалося неможливим, але Ендер та його команда здобули перемогу! Кольт та Шеллі ледь оговталися від напруженння в якому їх тримала гра. Вони поспішили вийти з режиму глядачів щоб привітати Ендера, та його ніде не було. В такому натовпі навіть чудернацько одягненого мага було важо знайти.  

Спочатку загубили Ріко, а тепер єдину зачіпку, яка б могла допомогти його знайти.

«Хіба то тюрма?»

   Пройшло декілька днів з того моменту, як Ріко потрапив у полон. За цей час він потоваришував із Сьюзі і разом вони довго гомоніли: Королева розповідала про Кланові Війни, вогняних драконів та веселих наїздників на кабанах, Тім розповідав про своє життя та про сім’ю, про школу та про рідний дім. Розповів як потрапив до світу Бравл Старз та про таємниче викрадення.

   Часом Залізняк, сідав недалеко від камер друзів, щоб послухати цікаві розповіді. Одного разу він  "Огокнув" після розповіді про якихось металевих птахів, що переносили на собі сотні людей і могли долетіти до казкової Турції. Охоронець не розумів що то таке, але відчував – All inclusive йому точно б сподобався.

   - Друже сідай ближче, я ж бачу – тобі цікаво! - сказав Ріко до Залізняка - Можливо й ти повідаєш нам щось цікаве?

  -  Нууу... я.... ну добре! – залізний велетень не зміг сховати радості і швиденько підсів поближче до камер бранців.

  - А ти не такий вже й злий - промовила до нього Королева Лучниць. Чому ти прислуговуєш таким покидькам як Король Варварів?

 - Та я й сам від того не в захваті! Наш голова Гільдії Пекк уклав союз із Королем варварів, а ми, хочемо того чи ні, повинні виконувати накази головного!

 - Ов-ва - відповіла Королева - так кидай скоріше своїх недолугих начальників котрі занапастять не лише вас, але й увесь Клеш. Ти щось чув про Все Око?

Залізняк перейшов на шепіт і розповів, що Король Варварів через свою корону наче з кимось спілкується і що він думає що з самим Все Оком, а оті дивні відьми, то його особиста охорона. Вони можуть з*являтися будь-де та будь-коли.