Читати книгу - "Проєкт Лазар, Анатолій Луженецький"

Флоренс кришталево чисто пояснила, що я мета завдання і не повинен брати участь у розбиранні табору. Я не хотів заважати її роботі, тому, відклавши питання вбік, узяв речі та пішов на край узлісся. Самотнє повалене дерево і густі кущі навколо. Тут я нікому не заваджу, та й менше зайвих очей. Давно пора розібрати весь свій арсенал. Але для початку... заклинання чи навички? У мене немає інтерфейсу, проте збереглися знання. І нова магія нічим не відрізняється від отриманих раніше заклинань. Я не розумів ще багато чого, щоб усвідомити різницю. З іншого боку, у тому світі, звідки я прийшов, чаклувати можна? Не чув про таке. Однак «Атлантида» ж якось вирахувала мій обсяг мани? Скоріш використовуючи якісь знання, оперуючи маною, як енергією.

Від роздумів заболіла голова. В такі моменти не вистачало Ліліт чи ще когось, щоб пояснили все, без ускладнень.

Витягнувши меч, я постарався позбутися нав'язливих запитань і став у бойову стійку. Помах меча, контролюючи вагу тіла. Чим же я володію? Крок назад у блоці, напружуючи провідну руку. Меч, кинджали та кольчужні рукави - не беремо до уваги. Різкий випад уперед. Навички до переродження: стріла темряви, щит та хмара послаблення. Пригнутися до землі, зупиняючись і балансуючи хвостом. Після додалися тіні жертв, плюс дотик осушення. Повільно випрямитися, зберігаючи баланс, повертаючись назад у стійку. І як родзинка – пожираюче полум’я.

- Непогано-погано, - оплески старого змусили мене спрямувати клинок у його бік, готуючись атакувати. Надто вже раптовий він був. - Воу, - маг загону підняв примирливо руки. - Не хотів заважати.

Я видихнув, розслабляючись, і сховавши меч у піхви, з усмішкою запитав:

- Шакра?

Старий теж усміхнувся, демонструючи білі загострені зуби. Вейрі! Де його Флора тільки знайшла?! У них же маги рідкісні, як вода в пустелі.

- Абсолютно точно, молодий чоловіче, - маг не поспішаючи наблизився і присів на колоду. - Бачу тебе щось терзає? Може поділишся?

Це ідеальний шанс дізнатися потрібну інформацію, подумав я. Але сказав зовсім інше.

- Дякую, що врятували Флоренс в останній битві.

- Пусте, це мій обов'язок, - попри те, що старий відмахнувся, я бачив, що мої слова йому сподобалися. - То про що ти хочеш мене запитати? Я ж бачу, як твій хвіст тремтить у нетерпінні.

Я здивовано подивився на свою кінцівку, чим викликав сміх Шакри. Старий вирішив мене підколоти?

- Скажіть мені, що для вас магія? Як ви її вивчаєте?

Моє запитання повністю стерло з обличчя вейрі усмішку. Він задумливо насупився і поліз у кишеню. Я терпляче чекав відповіді, присівши на траву, спостерігаючи, як маг некваплячись набиває люльку для куріння.

- Умієш спантеличити, - Шакра клацнув пальцями і тютюн задимівся. Розкуривши кілька разів трубку, маг, насупившись ще більше, втупився перед собою. - Магія для мене...

- Якщо в цьому є щось особисте, відповідати необов'язково, - поспішив додати я, хоч самому було страшенно цікаво.

Старий знову посміхнувся, похитавши головою.

- Нічого такого, просто складно пояснити. Магія для мене життя, наука і майбутнє - якщо узагальнити. Я її вивчаю, пізнаю закони, підживлюю своє тіло та розум маною... сахасса! - Шакра вилаявся, подивившись на трубку, мабуть згасла. Знову клацнувши пальцями, маг затягнувся і продовжив: - Розумієш, я народився і бачив цей світ наповнений енергією. Я стежив за законами світобудови, намагаючись приручити їх.

- А чим приручити? - поставив запитання, варто було Шакрі знову затягнутися.

- Формули, ритуали, руни, жести, сила волі - все це небагато з того, що доступно магам. На відміну від вас, жерців чи чаклунів, нам не приходять знання про чудеса і закляття. Ви використовуєте вже заготовлений інструмент, водночас нам доводиться все створювати або спиратися на досвід минулого.

- Тобто, ви хочете сказати, що будь-який маг, який народився на цьому континенті, не отримує знання безпосередньо. А вивчає магію, як науку?

- Так, у точку, - старий хитро примружився. - Здається, я зрозумів, що тебе так спантеличило. Ти здобув свої сили за посередництвом когось. Втручанням Темряви, якщо не помиляюся, - я кивнув, погоджуючись із вейрі. - І ти подумав, що у всіх так відбувається. Будь-яке заклинання і будь-яка магія з'являється одразу в голові, дозволяючи чаклувати? - я знову кивнув, хоча так і не думав, нехай говорить далі. - Так от, тут і є відмінність між прислужниками богів і магами цього світу. Перші отримують позикову силу, а другі домагаються всього самі, пізнаючи закони. До речі, розумні істоти цього світу розвиваються схожим із вами способом. Але вони отримують силу і знання від самого світу, а не через бога. Для прикладу можна взяти Лорда.

- Як ви познайомилися з Мстиславом?

Старий примружившись, хитро посміхнувся. А потім, похитавши головою, промовив:

- Це тобі тільки Флора скаже, я не маю права.

- Запитаю, - не вийшло дізнатись про їхню зустріч, тож продовжу про магію. - А ви не обмежені в одній стихії?

Моє запитання змусило мага поперхнутися.

- Хлопчику, звідки ти виповз?

На це я широко посміхнувся. Відповідати не знадобилося, Гельд, що прийшов, ковзнувши по мені поглядом, покликав мага за собою.