Читати книгу - "Приручити Дикого, Анна Лященко"

Карада

Сьогодні ми з батьками вирушаємо до дідуся!

Матінка незадоволена, вони один одного з самого весілля недолюблюють. Мені здається, дідусь вважає, що матінка має надто сильний вплив на батька. У чомусь він, звичайно, має рацію, але в цілому… Матуся погоджується на всі призначення батька і навіть прийняла його направлення на службу в Дикі Землі, хоча спочатку навіть плакала в спальні.

Правда зараз матінка не втомлюється нагадувати батькові, що якби не його відрядження, цього «жахливого», як вона висловлюється, «заміжжя єдиної та улюбленої доньки», тобто мене, не було б. У чомусь вона, напевно, має рацію. Ось тільки моя дракониця з нею не погоджується. Вона взагалі відмовляється спілкуватися з матінкою! Хоча це її й не дуже турбує, матуся рідко обертається, і те, тільки у разі нагальної потреби. Навіть пересуватися воліє в екіпажі!

Ось і зараз, ми не летимо у столицю до дідуся, а не поспішаючи їдемо, розглядаючи навколишні краєвиди у вікно. Хоча матінка і вважає нашу звірину іпостась пережитком минулого, але це — основа нашого існування. І зараз, проїжджаючи лісовою місцевістю, і внюхавши, скільки там дичини, моя дракониця вимагає її випустити полювати, ну хоча б політати!

Батько відчуває мій настрій, і я бачу, що він і сам був би не проти розім'яти крила. Ми переглядаємося, і матуся це помічає. Миттєво набувши максимально суворого вигляду, вона підтискає губи, а потім заявляє:

- Я не розумію, навіщо ми взагалі їдемо до твого батька, Каттаре! Ми могли б одразу вирушити в Дикі Землі, – при цьому матінка демонстративно кривиться, а потім продовжує, — якщо тобі так подобається працювати в цій глушині, чого я так і не можу зрозуміти. Ти ж знаєш, мені достатньо лише попросити сестру і тобі знайдуть гарне місце у міністерстві! У будь-якому, між іншим. З перспективою! - з натиском уточнює матінка.

- Люба, зараз невеликі складнощі із сусідніми державами, і мені необхідно бути в Диких Землях, це на користь безпеки Імперії! Я ж не хочу наражати ваше з Карадою життя на ризик. Моє місце зараз у королівстві. Ти ж пам'ятаєш, що імператор особисто наполягав на моєму призначенні. І пішов на всі поступки, щоб отримати мене на це місце! - з гордістю каже батько, і я знаю, що він анітрохи не перебільшує. Він справді майстерний дипломат, але тільки з матінкою сперечатися не ризикує, втім як і я, принаймні відкрито.

Ми замовкаємо, думаючи кожен про своє. Екіпаж відвозить нас все далі й далі від Академії. Батько сказав, що на Істинність наша розлука не вплине. Тільки чому в мене так щемить у грудях і моя дракониця скиглить?

Раян

Поява батька була настільки передбачуваною, що я анітрохи не здивувався. Ось тільки луска на загривку дибки встала, там, де вона ще залишилася, звичайно.

Я злегка зіщулився, побачивши тих, хто заходив у карцер: Кая і батька в супроводі своїх охоронців. З досвіду знаю, що поява цих амбалів нічого хорошого не віщує.

Батько почав як завжди, коротко описавши, що бачить, і чітко позначивши винних:

- Ну що, Кай, розповідай, чому принц у карцері та обліз як степова ящірка після линяння? І заразом поясни мені, я навіщо тебе і чотирьох супровідників з ним відправив? Щоб я був змушений двічі на місяць прилітати до Імперії та розбиратися з його дівчатами?

Звинувачення тягне щонайменше на позбавлення луски. Батько любить, щоб покарання відповідало провині.

Сподіваюся, що хлопців наставник таки вмовив забратися з Академії на кілька днів. Можна ж їм виїзну практику чи польові заняття придумати. Ми, звичайно, не на бойовому факультеті, але якщо є бажання знайти привід не проблема!

Ловлю себе на тому, що думаю про що завгодно, щоб тільки відволіктися. Ну, хоч тремтіти перестав, і луска вже зрадницьки не дзвонить!

Кай тільки збирається відкрити рота, як я викладаю батькові все як на духу, намагаючись, як завжди, перемикнути гнів батька на себе. Це потім він аналізуватиме і розбиратиметься, а спочатку йому треба на комусь розрядитися.

Чи не вперше мені в ролі громовідводу виступати. Бувало, і за Ердана мені перепадало. Братко, правда, завжди потім гарчав і шипів на мене, але йому й так від батька частіше діставалося, а я просто збігав у гори й там, наданий сам собі, швидко забував усі неприємності.

Як же я хочу на волю! Для мене немає страшнішого покарання, ніж сидіти під замком. І я вже все усвідомив і буду тихим і слухняним. Прагну цю думку ненав'язливо транслювати батькові. Головне не переграти. Акторським талантом я не володію, це я вже давно зрозумів. Тому лежу і тихенько скиглю.

- Кай, ти весь час знав, що у принца проблеми з його Істинною?

- Так

- І нічого не сказав і не зробив?

- Я вважав, що вони самі зможуть розібратися.

- І як, розібралися? - гарчить батько.

- Як бачиш...

– Бачу! Принц у карцері, обдертий наче його блохи степових ящірок покусали. Дружина, поки що дружина, втекла. Прохання про розлучення вже в імператора. І, наскільки мені відомо, сьогодні буде підписано. А як ти, Кай, нормально почуваєшся? Знайшов свою Істинну, чи хоча б наречену? – підозріло лагідним голосом запитує батько.