BooksUkraine.com » Сучасна проза » HHhH. Голову Гіммлера звуть Гайдріх, Лоран Біне 📚 - Українською

Читати книгу - "HHhH. Голову Гіммлера звуть Гайдріх, Лоран Біне"

47
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "HHhH. Голову Гіммлера звуть Гайдріх" автора Лоран Біне. Жанр книги: Сучасна проза. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 69 70 71 ... 86
Перейти на сторінку:
лише диверсантів разом зі спільниками та їхніми сім’ями, то подія матиме масштаб індивідуальної акції, організованої з-за кордону. Ідеться насамперед про те, щоб запобігти невигідному для громадської думки враженню, начебто замах на Гайдріха є виявом загальнонаціонального бунту. Дивно, але доводи на користь стриманості більш-менш переконують Гітлера. Масові репресії на якийсь час відтерміновано. Однак, поклавши слухавку, Гітлер напускається з лайкою на Гіммлера. Як це так? То чехам не подобається Гайдріх? Гаразд, тоді треба знайти їм когось гіршого! Тут, очевидно, западає мовчанка, бо знайти гіршого за Гайдріха не так просто і на роздуми потрібен час.

Гітлер і Гіммлер починають крутити мізками. Є, певна річ, кілька високопоставлених есесівських офіцерів, які цілком згодилися б, щоб організувати бійню, однак усі вони на Східному фронті, де тепер, навесні 1942 року, їм теж не бракує роботи. Урешті-решт вибір зупиняється на Курті Далюґе, який дуже доречно перебуває саме в Празі, поїхав туди на лікування. За іронією долі Далюґе, начальник поліції порядку, який нещодавно дістав звання оберстгрупенфюрера СС, — прямий конкурент Гайдріха, хоча й далеко не такий здібний, як той. Протектор його завжди називав не інакше, як «йолопом». Якщо Гайдріх очуняє, то вкрай образиться. Ну, нехай одужає, а там треба буде поміркувати, на який вищий пост його призначити.

Гайдріх саме очунює. Операція пройшла добре. Німець-хірург налаштований доволі оптимістично. Щоправда, довелося видалити селезінку, але жодних ускладнень начебто не повинно бути. Дивує хірургів тільки одне: що це за жмутки волосся, яке вони познаходили скрізь? Лікарі не відразу розуміють, що кінською волосінню набито шкіряне сидіння «мерседеса», яке розпороло під час вибуху. На рентгенограмі не було зрозуміло, чи потрапили маленькі шматочки металу до життєво важливих органів. Однак уламків там не виявлено, і світила німецько-празької медичної науки можуть відітхнути з полегшенням. Ліна, якій повідомили про те, що сталося, лише о третій годині дня, поруч із чоловіком. Ще причмелений після наркозу, ледве ворушачи губами, Гайдріх звертається до своєї дружини: «Потурбуйся про наших дітей». Здається, цієї миті він не надто впевнений у своєму майбутньому.

Тітонька Моравець не тямить себе від радості. Вона вривається до квартири консьєржа й кричить: «Ви чули, що сталося з Гайдріхом?» Авжеж, усі вже чули, по радіо. Тепер лише про це й мови. Однак також повідомляють серійний номер другого велосипеда, залишеного на місці замаху. Тітоньчиного велосипеда. Десантники забули затерти цифри. Радість пані Моравець миттю зникає, тітонька полотніє й гірко докоряє хлопцям за таке недбальство. І, попри це, вона готова прийти їм на допомогу. Ця жіночка вочевидь людина дії, а тепер не час нарікати. Вона не знає, де переховуються десантники, але мусить їх знайти. І, не думаючи про втому, тітонька Моравець біжить їх шукати.

По всьому місту розклеєно червоні оголошення двома мовами, як то завжди робиться, коли треба щось повідомити місцевому населенню. Цей плакат безперечно стане головним експонатом майбутньої музейної виставки. Ось що на ньому написано:

1. 27 ТРАВНЯ 1942 РОКУ У ПРАЗІ НА ТИМЧАСОВОГО ВИКОНАВЦЯ ОБОВ’ЯЗКІВ РАЙХСПРОТЕКТОРА ОБЕРГРУПЕНФЮРЕРА СС ГАЙДРІХА ВЧИНЕНО ЗАМАХ.

За затримання винних у цьому злочині призначено винагороду — десять мільйонів крон. Усі, хто приховує злочинців, надає їм допомогу або має відомості про їхнє місце перебування, будуть розстріляні разом із родиною.

2. У Празі з моменту повідомлення цього наказу по радіо оголошується надзвичайний стан. Запроваджуються такі заходи:

1) усім без винятку цивільним особам забороняється виходити на вулицю з 21.00 27 травня до 06.00 28 травня;

2) протягом цього часу зачиняються готелі, ресторани, кінотеатри, театри, усі розважальні заклади. Також зупиняється весь громадський транспорт;

3) кожного, хто всупереч забороні з’явиться на вулиці, буде розстріляно, якщо він не зупиниться на першу вимогу;

4) про подальші заходи за потреби буде оголошено по радіо.

О 16.30 цей наказ уперше прочитано по німецькому радіо. Починаючи з 17.00 чеське радіо передає його щопівгодини, з 19.40 — кожні десять хвилин, а з 20.20 до 21.00 — кожні п’ять. Мабуть, ті жителі тогочасної Праги, які живі ще сьогодні, могли б переповісти слово в слово це оголошення. Починаючи з 21.30 надзвичайний стан запроваджується в усьому Протектораті. Тим часом Гіммлер телефонує Франкові, щоб переказати нові вказівки Гітлера: негайно стратити сто найзначніших заручників, ув’язнених задля використання в різноманітних цілях за час перебування Гайдріха на посаді, тобто із жовтня минулого року.

У лікарні спустошують усі шафки, де міг бути морфій, щоб полегшити страждання важкопораненого.

Коли настає вечір, починається божевільна облава. До міста входять чотири з половиною тисячі солдатів СС, СД, механізований корпус (НСМК), ґестапо, крипо та інших поліційних підрозділів, а крім них іще три батальйони вермахту. Разом із чеською поліцією це понад двадцять тисяч учасників операції. Усі шляхи до міста перекрито, усі головні магістралі заблоковано, вулиці перегороджено, у будинках обшуки — у всіх перевіряють документи. Я бачу, як скрізь зупиняються вантажівки з відкритими кузовами, із кузовів вистрибують озброєні люди, організованими групами перебігають від будинку до будинку, я бачу, як вони зі стукотом чобіт і брязкотом сталі заповнюють сходові прогони, грюкають у двері, вигукують накази німецькою, підіймають пражан із ліжка, перевертають квартири, грубо поводяться з господарями, горлають на них. Особливо есесівці, вони, здається, зовсім втратили контроль над собою, гасають вулицями, наче скажені, і стріляють по освітлених вікнах чи навіть просто відчинених, кожної хвилини чекаючи, що самі стануть ціллю для снайперів, які зачаїлися в будинках. Прага тепер — це не просто місто, де оголошено надзвичайний стан. Здається, тут ідуть воєнні дії. Поліційна операція, що проводиться таким ось чином, занурює місто в небачений хаос. За ніч було обшукано тридцять шість тисяч квартир, і, з огляду на задіяні ресурси, результати просто мізерні. Арештовано п’ятсот сорок одну особу, серед яких троє чи четверо — волоцюги, одна повія, один неповнолітній правопорушник і — все ж таки — керівник комуністичного підпілля, який, утім, не має нічого спільного з операцією «Антропоїд». Чотирьохсот тридцятьох затриманих відпускають відразу. Жодного сліду диверсантів-підпільників не знаходять. Ба гірше: немає жодної зачіпки. Для Ґабчика, Кубіша, Вальчика та їхніх друзів нічка була ще та. Цікаво, чи хтось із них спромігся заснути. Якщо так, це мене неабияк здивувало б. Щодо мене, то я сплю препогано.

223

На третьому поверсі лікарні, звідки виселили всіх пацієнтів, Гайдріх лежить на ліжку, ослаблий, очмарілий від ліків, змучений від болю, що простромлює все його тіло, однак притомний. Двері відчиняються. Охоронець пропускає до палати Ліну. Гайдріх силкується всміхнутися дружині, він радий, що вона тут.

1 ... 69 70 71 ... 86
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «HHhH. Голову Гіммлера звуть Гайдріх, Лоран Біне», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "HHhH. Голову Гіммлера звуть Гайдріх, Лоран Біне"