Читати книгу - "На межі спокуси, Axolotl"

День поступово згасав, залишаючи після себе легку втому і відчуття, що всі нарешті можуть розслабитися.

Навколо розгорнутого багаття витавав запах диму і тепло розтікалося по тілу, змушуючи всіх повільніше розмовляти, більше сміятися і тягнутися за вином.

Віра сиділа між Алісою і Кирилом, закутавшись у плед, і вперше за день відчула, що може просто спостерігати, не намагаючись аналізувати кожен погляд, кожен жест Марка чи Вадима.

Але тільки на мить.

Бо навіть коли всі сміялися з історії Олега про те, як він колись переплутав ключі від машини і випадково викрав чужий автомобіль, Віра відчувала, як двоє чоловіків навпроти по-різному, але однаково прискіпливо стежать за нею.

— Ну і що ти зробив? — Кирило не витримав від сміху, витираючи очі.

— А що я міг зробити? — Олег розвів руками. — Подзвонив батькові. Він викликав адвоката.

— Так, це ти, звісно, викрутився, — Марк усміхнувся, роблячи ковток вина.

— Власне, як завжди, — додав Вадим, вперше за вечір сказавши щось у бік Марка.

Марк ледь помітно глянув на нього, але промовчав.

Віра відчула, як у животі скрутився тугий вузол.

Вона знала, що це не закінчиться просто так.

— Ну добре, ми з’ясували, що Олег геній викручування з проблем, — підсумував Кирило, допиваючи вино. — Але давайте краще поговоримо про щось цікавіше.

— Наприклад? — поцікавився Тихон, зручно вмощуючи Ростиславу на колінах.

— Наприклад, у кого з нас був найгірший або найсмішніший перший поцілунок?

Віра майже поперхнулася вином.

Аліса засяяла, ніби тільки й чекала цього моменту.

— О, це чудова тема! Віра, давай почнемо з тебе.

— Що? Чому з мене? — Віра зробила великі очі, але її подруга вже була невблаганною.

— Бо ти завжди найкраще розповідаєш історії, — зробив вигляд, що підтримує Алісу, Олег.

— І тому що ми про тебе знаємо найменше, — додав Кирило з хитрою усмішкою.

Віра відчула, як на неї спрямувалися погляди, серед яких були два, які її особливо хвилювали.

Марк чекав на відповідь з усмішкою, а Вадим…

Вадим дивився, не змінюючи виразу обличчя, але його очі видавали зацікавлення.

Він знає про мій перший поцілунок. Він же і був цим першим поцілунком…

— Ну, Віро, — Аліса з хитрою посмішкою підперла підборіддя.

— Це було дуже давно, — Віра зітхнула, роблячи вигляд, що розслабляється. — І це було… у бібліотеці.

— Що? — Аліса засміялася першою.

— Ти жартуєш? — Кирило підняв брову.

— Зовсім ні, — Віра знизала плечима. — Це була довга історія, ми навчалися разом, сиділи за підручниками, говорили… і якось це сталося.

— Як романтично, — Марк усміхнувся, але в його очах з’явилася цікавість.

Віра знаходилася в ідеальному балансі між правдою і замовчуванням деталей.

Але їй здавалося, що Вадим знає, що вона зараз робить.

Бо він не усміхався.

Він просто пив вино і мовчав, хоча його напружена щелепа видавала, що ця тема його зачепила.

І Віра не знала, добре це чи погано.

Марк ледь помітно нахилився до Віри, коли всі ще сміялися з її «романтичної» історії.

— Бібліотека, кажеш? — його голос був тихим, майже інтимним.

Віра помітила, як Аліса кинула на них швидкий погляд, але нічого не сказала.

— А що, ти думав, що я з кимось цілувалася на мототреку? — Вона спробувала жартома відповісти, але вже відчувала, що Марк сьогодні не збирається відступати.

— О, ні, — Марк глянув на неї оцінююче, ковзнув поглядом по губах, перш ніж знову повернутися до її очей. — Але я б не відмовився подивитися на це.

— Можливо, наступного разу, — Віра вирішила підіграти, але не змогла приховати, що всередині все стиснулося.

Марк усміхнувся ширше.

— Я запам’ятаю ці слова.

— Чудово, тільки не чекай надто довго, — вона підняла брову, відвертаючись, але Марк не дав їй цього зробити.

Він жартома схопив її за зап’ястя, ніби утримуючи на місці.

— Ой-ой, не так швидко.

Віра відчула легкий тиск його пальців.

Не грубо. Не наполегливо.

Але достатньо, щоб відчути його тепло і зрозуміти, що він грає на її реакції.

І в цей момент Вадим, який мовчки пив вино, повільно поставив келих на стіл.

Віра перевела погляд і помітила, як його пальці ледь стислися в кулак, хоча обличчя залишалося незворушним.

Ніхто не помітив.

Але Віра помітила.

І серце пропустило удар.

Вони обидва грали в цю гру.

Але гра ставала небезпечною.

Віра тихо вдихнула, намагаючись не видати хвилювання.

Марк все ще тримав її руку, але не тиснув, ніби просто нагадував, що він тут, що він поруч.

Вона підняла очі і натрапила на його спокійний, але насмішкуватий погляд.

— Що, Віро? Вже думаєш, як втекти?

— Ні, думаю, як відбитися, якщо ти раптом вирішиш перевірити мої бойові навички, — вона вирвала руку, але зробила це без різкості, намагаючись зберегти легкість у розмові.

Марк розсміявся, відкинувшись на спинку крісла.

— Ти знаєш, що я не люблю насильство.

— Ти любиш домінувати, — випалив Вадим, і це був перший раз за вечір, коли він заговорив про Марка прямо.

Розмова завмерла.

Кирило та Олег кинули на Вадима здивовані погляди, Тихон просто зробив вигляд, що п'є вино, щоб не встрявати, а Аліса…

Аліса була занадто уважною.

Марк повернув голову до Вадима, і його усмішка стала тоншою.

— А що, ти проти?

— Я просто констатую факт, — Вадим узяв келих і спокійно зробив ковток, не зводячи з нього очей.

— Як цікаво, — Марк хмикнув, але більше нічого не сказав.

Віра відчула, що серце стукає занадто швидко.

Це вже не було жартом.

Це була битва, яка розгорталася прямо перед її очима.

І вона була її центром.

Але їй не давали часу розібратися у власних почуттях.

Бо поки Віра думала про Вадима, Марк не давав їй відсторонитися від нього.