Читати книгу - "Заміж за першого-ліпшого, Елла Кальницька"

Мені спадає на думку Руслан. Але чи потрібні ці зайві клопоти йому? Чи варто взагалі чіпати того Тимура? Розумію, що є шанс на краще майбутнє, але ж хто сказав, що чоловік дякуватиме за поради? Він негативно реагує на відверті слова сестри, а тут — спланована зустріч. Він не дурний, швидко додасть два плюс два.

— Хоча... Стривай! Колись у мене був один залицяльник — він у поліції працює... Точно! Так, потім розповім, як крига скресне.

Двері зачиняються, а я напружено зітхаю. Торкаюсь палаючих щік холодними, спітнілими руками та намагаюсь дихати глибше. Останнім часом хочеться плакати та чогось солоденького. А ще — турботи та безпеки. Але доводиться радіти тому, що маю.

Скаженим темпом наближався грудень, а в нашій квартирі — все, як зазвичай. Звісно, спілкування з Тіною та бабусею ставало лише кращим. А ось Тимур постійно затримується на роботі — бо має купу замовлень, за його версією. Але Тіна не припинила гратись у детектива, тому час від часу дозволяє собі з Ритою проїхатись до автосервісу брата й перевірити його присутність. Декілька разів його не було, і це дратувало дівчину. Тоді вона ще довго мені обурювалась, з’їдаючи чергову цукерку та запиваючи її чаєм.

Я, звісно, намагалась спокійно ставитися до всього, що відбувалося поруч, але останнім часом з мене вийшла дуже погана акторка. Спати в одному ліжку стало несила: його дихання чи доторки напружували тіло, змушували завмирати та кусати губи до болю. Дивні сексуальні фантазії змушували мозок скаженіти та страждати. Але тверезило одне — він був з нею! Змиритися з тим, що чоловік ще комусь належить, не могла. Краще ненавидіти його, аніж кохати та страждати.