Читати книгу - "Флорентійська чарівниця"

суглобах робився пекельний. Не тільки місто Флоренція та її річка, не тільки Італія, але вся Божа щедрість стиралася цим болем. Біль ставав новим світом. Саме перед тим, як він перестав думати про будь-що, і для того, аби не думати про те, що має статися, іль Макія думав про інший Новий Світ, а також про Америґо, двоюрідного брата Аґо, товариша Ґонфалоньєре Содеріні, себто про того несамовитого Америґо, мандрівника, який разом з Колумбом довів, що в океані не водиться чудовиськ, які можуть перекусити корабель навпіл, а сам океан на екваторі не перетворюється на вогонь і не стає морем болота, якщо йти далеко на захід, про того Америґо, який мав клепку, аби зрозуміти те, чого не міг збагнути телепень Колумб, що землі з другого боку океану не були індійськими; вони не мали жодного стосунку до Індії і були, по суті, цілком новим світом. Чи можна цей новий світ зараз заперечити наказом Медичі, чи буде його скасовано декретом, і він стане ще однією шкідливою ідеєю — як любов, непідкупність чи свобода — ідеєю, яка впаде разом із занепалою республікою, яку деморалізували Содеріні та решта невдах, серед яких і він? Добре морському вовкові, думав іль Макія, сидіти собі в Севільї, куди навіть руки Медичі не можуть дотягтися. Америґо міг бути старим і хворим, але в безпеці, принаймні, він міг померти у спокої після всіх своїх мандрівок, думав іль Макія; і тоді мотузка підняла його вперше — Америґо і Новий Світ зникли так само, як старий світ.

Вони піднімали мене шість разів, і я ні в чому не зізнався, бо мені не було в чому зізнаватися. Потім вони перестали його катувати і знову замкнули у карцері, вдаючи, що забули про нього, і покинули повільно помирати в іржавій темряві. А тоді якось несподівано випустили. В ганьбу, у забуття, в подружнє життя. Звільнили в Перкуссину. Він ішов лісом з Аґо Веспуччі й шукав корінь мандрагори, а вони вже не були дітьми. Їхні сподівання не світилися попереду, але залишилися в руїнах минулого. Час мандрагори минув. Якось Аґо спробував закохати Ла Фіорентину в себе і насипав їй у напій мандрагорового порошку, але хитру Алессандру так не ошукаєш, вона була несприйнятливою до мандрагорових чар і вигадала для Аґо своє страхітливе покарання. Тієї ночі після випитого мандрагорового привороту вона відмовилися від вишуканих звичок і дозволила бідоласі Аґо лягти у її пишне ліжко, але після того, як він зазнав сорок п'ять хвилин несказанного блаженства Раю, вона безцеремонно вигнала його геть, нагадавши йому, перш ніж він пішов, про таємне прокляття мандрагори, коли кожен чоловік, який переспав з жінкою під дією кореня, помре впродовж восьми днів, якщо тільки вона не дозволить йому залишитися з нею в ліжку всеньку ніч, «що є, як сказала вона, просто неможливим, дорогенький». Аґо, забобонний переполоханий заєць, на якого чари діяли, як на всіх у світі, провів вісім днів, цілком переконаний у невідворотності свого кінця, і почав відчувати, як смерть входить у його руки і ноги, як пестить їх холодними пальцями, повільно, повільно стискає його яєчка та серце. Коли ж він прокинувся живим на дев'ятий день, йому нітрішки не полегшало.

— Жива смерть, — сказав він іль Макії, — гірша за смерть мертвих, бо живий труп може відчувати біль розбитого серця.

Ніколо дещо знав про живу смерть, бо хоч йому і вдалося уникнути смерти мертвих, наразі він був мертвим псом, таким самим мертвим псом, як і Аґо, оскільки обох їх викинули з життя, з їхньої роботи, з ґрандсалону, такого як в Алессандри Фіорентини, з усього того, що вони вважали реальним життям. Так, вони були псами з розбитими серцями, вони були навіть не псами, а одруженими псами. Він, було, втупиться у свою дружину за обіднім столом і не знає, що їй сказати. Її звали Марієтта, і тут же були його діти, їхні діти, багато, багато їхніх дітей, аякже, він одружився і як достойний чоловік мав дітей, але це було в іншому віці, у віці безтурботної величі, коли він для бадьорости та свіжости щодня трахав іншу дівулю, а також і свою дружину, ну, щонайменше шість разів. Марієтта Корсіні, його дружина, шила йому спідні сорочки та рушники і нічого ні про що не знала, не розуміла його філософії і не сміялася з його жартів. Усі в світі вважали його дотепним, але вона була буквалістом і думала, що чоловік завжди має на увазі те, що каже, а метафори та алюзії були лишень інструментами, за допомогою яких чоловіки обманюють жінок і хочуть, аби вони не знали, що відбувається довкола них. Він любив її як члена своєї сім'ї. Ну, як брата чи сестру. Коли він трахав її, то відчував себе трохи неправильним. Відчував себе винним в інцесті, так ніби він трахав сестру. До речі, це відчуття було єдиним засобом, який міг його збудити, коли він лежав з нею. Я трахаю свою сестру, казав він собі й кінчав.

Вона знала його думки, як кожна жінка знає думки свого чоловіка, і вони їй не подобалися. Щодо неї він був люб'язний і по-своєму кохав її. Мадонна Марієтта і її шестеро дітей — ох, ці ненажерливі роти. До абсурдности плодюча Марієтта: тільки торкнися її, і вже вона ходить при надії, і вигулькує Бернардо, Ґуідо, Бартоломія, Тотто, Прімавера та ще один хлопчик, як же його звати, Людовік, і здавалось, що кінця-краю не буде його батьківству, а в ті дні з грошима було сутужно. Ось вона квапиться до таверни з виглядом, ніби горить її будинок. На голові має домашній чепець із шлярками, а волосся безладно спадає кучерями навколо її яйцеподібного обличчя з малими повним устами, а руки звисають, як крила в качки; тепер стосовно качок, треба сказати, що ходила вона перевальцем. Його дружина ходила перевальцем. Він одружився з жінкою, що ходить перевальцем. Він не уявляв, як зможе він знову торкнутися її інтимних місць. Однак не було жодної причини торкатися її ще колись.

— Niccolo тіо, — крикнула вона голосом, який таки дуже скидався на квакання, — ти бачив, що суне вниз по шляху?