Читати книгу - "ВІртуозна Гра, Оскар Бласт"

Платон підбіг до Інстанта, котрий нетерпляче чекав біля вхідних дверей до центральної башти. Вони стояли поряд і відхекувалися, дивлячись, як біжить Крапс. Ідентифікатор бив його по спині, він мало не присідав на бігу від тих ударів, ледве біг, майже перейшов на крок, бо вже не мав сил рухатися швидше... Проте якось дошкутильгав... Прихилився що стіни поряд із дверима, хапав повітря, як риба, не міг відсапатися... 

- Швидше давай, ще кілька секунд лишилося! - гаркнув на Платона Інстант, озираючись на вежу. Потім раптом навів дуло пістолета просто на двері, так завмер. – Думаю, нас чекають. 

Крики уакарі, які, певно, вже пробили двері й увірвалися до правої башти, стали гучніші. 

Платон теж тримав пістолет у правій руці, лівою ж швидко набрав на дверному екрані код: п’ять, шість, три. У дверях клацнув замок, сповіщаючи, що хлопцеві вдалося, двері тепер не замкнені. 

В той самий момент відбулося кілька речей одночасно. Вибух струснув усі башти, а та, що знаходилася в них за спинами, почала руйнуватися. Неймовірно гучний гуркіт пронісся навколо. Двері перед Платоном, Інстантом та Крапсом різко відчинилися, неначе їх хтось смикнув з того боку. Їм в очі полетіла хмарка сірого пилу. Хлопець навіть не встиг натиснути на курок пістолета, тіло стало ватним, важким, і Платон відчув, що втрачає свідомість. Вибухова хвиля штовхнула в спину. Останнє, що запам’ятав хлопець, були злі й примружені очі Ембері. Чи Командос Емілі?