Читати книгу - "Політ ластівки. Книга 1, Ольга Кост"

- Той що. Це ж я в компанії дівчат. Яка різниця хто що подумає? Нехай я буду негідником в очах твоїх друзів, мані байдуже, - знизує плечима хлопець.

- Але це неправильно.

- Чи може ти ревнуєш мене? Що скажеш, Олівіє? Ти побачила мене в компанії Джуді і приревнували.

- Нісенітниця.

Хутко відходжу від Алекса і прямую до Романа. Розумію, що поводжу себе по дитячому, але нічого не можу вдіяти з собою.

- Красуне, що він тобі сказав? В тебе наче зараз пара піде з вух. – Обіймає мене за плечі друг і ми прямуємо до колеса огляду.

- Він сказав, що я його приревнували. Уявляєш? Я ревную Алекса Фернсбі. Ну що за маячня, - злісно сплескую долонями.

- Саме це ти і зробила.

- І ти туди ж, - штовхаю хлопця у бік.

- Тоді чого ти пішла до нього?

- Бо ми тільки розійшлися, а він з іншими дівчатами. А якщо хтось здогадається, що то була гра? Я знову стану темою номер один для пліток.

- Абсурд. Ти ревнуєш, ще й як. Просто не хочеш зізнаватися в цьому сама собі. Алекс подобається тобі.

- Ти перестаєш мені подобатися, Романе, - хмурюсь я.

- Опануй нарешті себе. Будь чесною перед своїм серцем, бо потім буде пізно. Алекс більше не буде бігати за тобою, ти дала йому сама зрозуміти, що він тобі не потрібен.

- Може досить вже про нього, - бормочу я, даючи наші квитки хлопцю біля колеса.

Хлопець відкриває двері кабінки, ми сідаємо, він пристібає наші ремені.

- Паски не розстібати, з кабінки не висовуватися, розстібати тільки після повної зупинки тут внизу. Зрозуміли? – запитує хлопець, беручись за дверці.

- Так, - відповідаємо одночасно.

- Захоплюючої подорожі, - хлопець закриває дверцята.

- Прислухайся до мене і подумай.

- Я не хочу говорити про це. Закрили тему, - роздратовано пирхаю і відвертаюся до нічного міста.