Читати книгу - "Морочист, Оскар Бласт"

Я сподівався на те, що, як то колись у давні часи казали, "крякнув" систему в обох реальностях. Але це буде зрозуміло лише тоді, коли я повернуся туди, в реальний світ. Якщо повернуся. 

Я з останніх сил вводив звукові вірусні хвилі в резонанс. Кілька веж вже звучали схоже, це давало крихітну надію, що все вдасться...

Зненацька я згадав усіх моїх нових друзів: сміхотливого і трохи грубуватого Ґедзя, простого й добродушного Гречука (навіть і не сказав би, що він глава великої корпорації та мільйонер!), таємничого Прайма, навіть Гаспара згадав, якого теж зараз тут, у вірті, вважай убиваю вдруге... Примарилася мені й бабуся (віртуальна чи реальна, я так і не второпав), яка задумливо хитала головою і говорила: "Кириле, буде з тебе толк, тільки б трохи впевненості!"... Стояла перед очима Діана, дивилася закохано, кликала, просила, казала: "Кириле, ти можеш, зроби це! Я кохаю тебе, Кире!"... Чомусь недоречно подумалося, що ми з Діаною дуже хотіли дітей, домовилися піти до лікаря й запланувати початок її вагітності. Ми так раділи цьому нашому спільному рішенню, а наступного дня вона зникла... І в мене зірвало дах, я шукав її, я й цей вірус створив, щоб помститися системі, яка забрала в мене кохану дружину й нашу можливу дитину...

Вірусні хвилі усіх восьми веж зони "Смарагд" увійшли в резонанс і світ вибухнув...