Читати книгу - "Політ ластівки. Книга 1, Ольга Кост"

- Бажання? – посміхається подруга. – Поцілунок?

- Ні. Я мала погодитися, не знаючи суті бажання. Тож він мені його озвучив після вечірки. Алекс побажав аби я пішла з ним на справжнє побачення. Тож вчора в нас було побачення.

Наталі радісно пищить.

- Я знала, що між вами є щось більше за звичайну симпатію.

- Не перебивай, будь ласка. Все не так добре.

- Все, я буду мовчати, - дівчина вдає, що зачиняє рот на замок.

- Я вирішила, що сподобалася Алексу тільки після того як почала гарно одягатися, фарбуватися. Тож на побачення я пішла в домашньому костюмі. Господи. Наталі, я навіть волосся не розчісувала в той день, ще й вибігаючи з дому, взяла свою дитячу парасольку з принцесою.

- А куди він тебе повіз? – сміється подруга.

- В галерею. Уявляєш? Всі жінки були стильно одягнуті. І я в старому костюмі і парасолькою з принцесою.

- В галерею? Він привіз тебе на виставку?

- Дякувати всім богам, ні. Ми зайшли через чорний хід. Директор галереї – давній знайомий його сім’ї. Тож Алекс розповів про мене і домовився аби мою роботу експонували.

- Яку саме роботу? – стиха і здивовано питає подруга.

- Я мала її намалювати там з Алекса.

- З Алекса? – не розуміє дівчина.

- Так. Я теж не одразу зрозуміла, що від мене хочуть. Я мала намалювати будь-який пейзаж, з яким в мене асоціюється Алекс. Я намалювала жовтневий ліс. Картина сподобалась. Її мали виставити, а я підписати документи про подальшу співпрацю. Далі ми поїхали обідати, де я вдавилася шоколадом, заляпала і себе, і Алекса.

Наталі сміється, прикриваючи губи.

- Але це не вся ганьба. На вулиці я сіла дупою в калюжу. Уявляєш, я послизнулася і впала прямо в калюжу.

Подруга вже відкрито регоче, чим привертає увагу інших відвідувачів.

- Продовжуй, - крізь сльози просить подруга.

- Далі Алекс відвіз мене додому. І, - намагаюся сформувати свої думки.

- Що і? Ну ж бо, розказуй .

- Він сказав, що я йому подобаюся і багато такого, запропонував продовжити відносини, піти на друге, третє, четверте побачення.

Дівчина задоволена пищить.

- Це ж чудово. Я так і знала. Ліві, він запропонував тобі зустрічатися. Ти погодилась? – очі дівчини широко відкриті від очікування.

- Ні. Я його дуже образила. Я злякалася, а що як він мною награється і все закінчиться. А так воно і буде. Нащо витрачати тоді час?

- Ліві, - починає засуджуючим тоном подруга.

- Я відмовила йому, але ще й сказала, що я йому не подобаюся, це він усе вигадав. Якби не гра в фіктивні відносини, нічого би не було. І взагалі варто було зачекати Романа. Алекс розлютився. Накричав, вигнав мене з машини.

- Я би ще прибила би тебе, не тільки вигнала.

- Дякую за підтримку, люба подруго. Я сама знаю, що дуже образила його. І дуже шкодувала про це. Поки ми не пішли в парк розваг з Романом. І кого ми там зустріли?

- Тома?

- Та до чого він тут. Алекса, - голосно плескаю в долоні. – Алекса в компанії Джуді і ще однієї подружки Вікторії. Він їм виграв іграшки і вони обидві його цілували. Як можна було ще в обід казати, що я йому подобаюся і він хоче щось побудувати зі мною, а в вечері вже розважатися з двома дівчатами.

- Джуді – це його колишня?

- Так, - відповідаю я дещо голосніше, ніж треба.

- Може ти все не так зрозуміла. Не може ж Алекс так вдіяти.

- Чого всі приписують Алекса до святих? Я все правильно зрозуміла. Які ще тут можуть бути варіанти? Тож я вчинила вірно. Було би згодом тільки болючіше.

- Оливка, вибач. Просто це не схоже на нього і це якось важко зрозуміти.

Подруга сідає ближче до мене і обіймає мене, кладучи голову на моє плече.

- Всі чоловіки такі? Неважливо яка спідниця поруч.

- Можливо і так. Але я певна є і не такі, але знайти таких дуже важко

- І я була певна, що Алекс входить до них, - зітхає дівчина. – Що будеш робити далі?

- Ти про що? – цікавлюсь я.

- Як будеш спілкуватися з Алексом? Він ж все одно залишається кращим другом Макса.

- Як і раніше, - знизую плечима. – Як з другом мого брата.

- А ми були певні, що у вас щось вийде, - смішно піджимає губи подруга.

- Ти і Макс?

- Так. Навіть Роман так думав.

- Що ще ви обговорювали утрьох?

- Більше нічого. Чесно. Ви були такою гарною парою.

- Годі про це.

- До речі, чудово виглядаєш. В чому причина?

- І ти туди ж. Ну точно як мій брат. Невже я не можу гарно одягнутися для себе, - зітхаю я.