Читати книгу - "Романи Куліша. Мовчуще божество, Віктор Платонович Петров"

УДК 821.161.2’06-31-6

Літературно-художнє видання

В. ДОМОНТОВИЧ

Романи Куліша

Мовчуще божество

Передмова Оксани Щур

Випускова редакторка Алла Костовська

Коректорка Оксана Борис

Обкладинка Марини Фудашкіної

Макет і верстка Андрія Репенка

* * *

В. Домонтович

«Спрага музики»

Передмова Віри Агеєвої

Таємний агент радянської розвідки і богемний модерніст, берлінський професор-богослов і «шостий із п’ятірного грона», людина в німецькій офіцерській формі й археолог-самітник, що вивчає трипільську культуру, — якби хтось написав белетризовану біографію Віктора Петрова, така книжка не поступалася б гостросюжетністю шпигунським романам. Але поки державні архіви відмовляються надавати інформацію про цю непересічну постать, нам лишається перечитувати твори Доктора Парадокса, на сторінках яких відображаються гострі суперечності його доби, вирують емоції та чаяться тамовані пристрасті, оживають Вінсент ван Гог і Ґете, Райнер Марія Рільке і Вацлав Ржевуський. Художні тексти, опубліковані під псевдонімом В. Домонтович, — яскраві зразки інтелектуальної прози XX століття, що захоплюють читачів і нині.

* * *

В. Домонтович

«Дівчина з ведмедиком. Доктор Серафікус»

Передмова Віри Агеєвої

Два найвідоміші твори В. Домонтовича під однією обкладинкою.

Захопливий і доволі екстраваґантний роман «Дівчина з ведмедиком» розповідає про кохання поміркованого учителя і його учениці-бунтарки. Однак це також блискучий приклад інтелектуальної прози про зміну культурних орієнтацій і трагічну розколотість людини, якій випало жити у кризову добу.

«Доктор Серафікус» — історія про дивакуватого й інфантильного професора-аскета, що проповідує своєрідний «донжуанізм навпаки»: бажання кохати всіх жінок і зректися будь-якої.

* * *

Марко Вовчок

«Емансипантка. Оповідання та повісті»

Передмова Віри Агеєвої, післямова Катерини Бабкіної

Класиків варто перечитувати хоча би для того, щоб злоба дня не закривала перспективу й не позбавляла рятівного вміння розрізняти велике й дрібне, важливе й зникоме. Оповідання та повісті, упорядковані Вірою Агеєвою, доводять, що Марко Вовчок цілком заслуговує звання «зачинательки вітчизняної психологічної прози». Глибина та витонченість аналізу душевних станів її персонажів приваблює та вражає й сьогодні. Так само, як і вміння іронічно деконструювати пафосну романтичну стилістику і риторику піднесеного й пишновеличного. Зважаючи на те, що авторка часто звертається до мотиву сваволі й залежності, насильства, яке виявляється на мікрорівнях, у стосунках між найближчими людьми, її прозу можна назвати також своєрідною студією над самою природою зла, якого не можна уникнути в людських стосунках і досі.

ТОВ «Видавничий Дім «КОМОРА»

вул. Кудряшова, 3, оф. 133, м. Київ, 03035

www.komorabooks.com

+38044221-05-84

komora.books@gmail.com

Свідоцтво ДК № 4588 від 31.07.2013

Формат 60x84/16. Папір книжковий полегшений. Друк офсетний.

Ум. друк. арк. 14,88. Обл.-вид. арк. 12,32.

Наклад 1000 прим.

Гарнітура Шеріф. Зам. № 20-03-1305.

Надруковано

AT «Харківська книжкова фабрика “Глобус”»

вул. Різдвяна, 11, м. Харків, 61052

www.globus-book.com

Свідоцтво ДК № 3985 від 22.02.2011

Примітки до електронної версії

Перелік помилок набору, виявлених та виправлених верстальником

с. 66: [Калюжниці] => Калюжинці — невеличке село <…>

с. 66: [Калюжниці] => Калюжинці майже зливаються <…>

с. 90: Панночка в своїх скромних [Калюжницях] => Калюжинцях <…>

с. 104: Цієї [одніє] => однієї фрази досить, щоб навіки розчаруватись <…>

с. 110: Деяка сумбурність листа з [повністю] => певністю свідчить <…>

с. 127: <…> гадатиму про Вас, як про [шляхенішу] => шляхетнішу щиру натуру <…>

с. 131: <…> вони [нележать] => належать всій Україні <…>

с. 137: [Копито] => Коли то ще побачу.

с. 156: [Одберість] => Одберіть од непотрібних брошурок <…>

с. 160: В листі я кажу, як про безсумнівне, [проте] => про те <…>

с. 216: [Доглядату] => Доглядати буду.

с. 250: <…> була в селі [Калюжницях] => Калюжинцях велика маєтність <…>

с. 256: <…> серветкою [лід] => під пахвою <…>

Примітки

1

Найповніша реконструкція життєпису та інтелектуальної біографії Віктора Петрова здійснена В'ячеславом Брюховецьким. Результати його без перебільшення титанічної і скрупульозної праці викладені у численних публікаціях, а також у виданні «Віктор Петров: Верхи долі — верхи і долі» (К.: Темпора, 2013). Проф. Брюховецький ретельно досліджує, зокрема, версію про Петрова-розвідника, співставляючи спогади сучасників та факти, зафіксовані у архівних документах.

2

Це ніцшеанське поняття на позначення творів, у яких поєднуються різні жанри та кілька методологій, розвинене Петером Слоттердайком у статті «Кентаврична література». До Віктора Петрова його застосовує В’ячеслав Брюховецький у згаданій праці.

3

Брюховецький В. Знедійснення дійсности, або via Dolorosa навспак / Віктор Петров: Верхи долі — верхи і долі. — К.:Темпора, 2013. — С. 55.

4

Мішеніна Н. Інтертекстуальний характер жанру романізованої біографії на прикладі текстів Віктора Петрова-Домонтовича) // Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська Академія». — Т. 19. — К.: Стилос, 2001. — С. 65—71.

5

Новиченко Л. М. Родом з двадцятих // Вітчизна. — 1990. — № 11. — С. 149. / Цит. за: Там само. — С. 66.

6

Брюховецький В. Віктор Петров: Верхи долі — верхи і долі. — К.: Темпора, 2013. — С. 69.

7

Шевельов Ю. В. (Юрій Шерех). Я — мене — мені… (і довкруги) — X.; Нью-Йорк: Видання журналу «Березіль»; Видавництво М. П. Коця, 2001. — Т. 2. — С. 155. / Цит. за: Брюховецький В. Віктор Петров: Верхи долі — верхи і долі. — К.: Темпора, 2013. — С. 122.

8

Матеріали наукового архіву Віктора Петрова, які зберігаються у фондах Інституту археології НАНУ, описані у статтях Валентини Корпусової і частково опубліковані завдяки її зусиллям.

9

Тут і надалі тексти наведено за виданням Домонтович В. Проза. Три томи / [редакція й супровідна стаття Юрія Шевельова]. — Нью-Йорк : Сучасність, 1988–1989 рр. зі збереженням, за окремими винятками, оригінального правопису. Слушним видається навести слова Юрія Шевельова, який у примітках до першого тому згаданого видання зазначає: «Окреме було питання про мову оповідань Домонтовича. Його мову часом позначає вживання деяких русизмів. Письменник знав це і завжди був вдячний, коли їх йому виправляли. Працюючи в «Арці», він завжди вимагав, щоб його твори пройшли мовну редакцію. Майже всі виправлення такого типу він зберігав