Читати книгу - "Зоряна та двері в просторі, Rada Lia"

Вже тиждень Зоряна не бачила Авіджу й Шарика, та вирішила сама навідатися до них у гості й дізнатися як вони. С тих пір як вона знайшла будинок Авіджі, Шарика ніби підмінили. Він майже не показувався у дворі багатоповерхівки. 

Руденька пройшла повз пахучі кущі троянд (Цікаво, а інші люди це помічають взагалі?), та відчинила двері, що вели у двір. Однак на подвір’ї нікого не було. Тоді дівчинка, постукавши та не дочекавшись відповіді, зайшла в будинок. Проте, там теж нікого не було. Ні білки, ні лисиці, ні Шарика ніде не було видно. Коли вона, розгублено оглядаючись, вийшла з будинку, то почула дивні звуки позаду дому та поспішила піти поглянути, що там. Її очам відкрилася дивовижна картина. Посеред саду колом на траві сиділи люди в мантіях, а також Шарик та білка з лисицею. Над ними зверху сформувалося велике коло в небі, посеред якого висіла пухка рожево-сіра хмарка, з якої йшов дощ. Час від часу вона зникала, а замість неї з’являлося сонечко. Потім сонце також щезало та йшов лапатий сніг. Всі ці стани постійно змінювалися, а втім, люди в плащах, здавалося, ніяк на це не реагували. Трохи осторонь, закривши очі, схрестивши руки на грудях й щось тихо бурмочучи про себе, стояв Авіджа. Світлий чаклун її помітив і жестом покликав підійти ближче. 

Зблизька можна було детальніше розгледіти обличчя присутніх людей. Серед них була одна світловолоса маленька тендітна жінка та два високих чоловіки в капюшонах. Всі троє мовчки кивнули Зоряні й знову повернули свої обличчя до кола. Шарик же підбіг до дівчинки та почав лащитися. 

— Ми розробляємо нові технології керування кліматом, — пояснив Авіджа й продовжив, — Через дисбаланс енергій і вплив чорних магів почалися суттєві зміни клімату. І якщо не втрутитися, то ситуація може стати вкрай небезпечною для всіх нас. 

— Навколо цього місця працює захисне коло. Тому ніхто навкруги не помічає наших експериментів, — сказав один зі світлих магів, прочитавши німе запитання в очах Зоряни. 

Годиною пізніше, коли чаклуни завершили свою роботу й разом пили чай, Авіджа познайомив Зоряну з іншими: 

— Це Агена — добра чаклунка в третьому поколінні. Її спеціалізація — це рослини. 

Дівчинка відразу згадала про Пенелопу та поле з квітами, біля якого вони вчора були. 

— А це Арістей та Арефій. Клімат і все, що з ним пов’язано — це їхня робота, — сказав Авіджа. 

— Нам дуже не вистачає наших лабораторій, що були в нас у магічному світі. Доводиться обходитися тим, що є, — невдоволено промовив Арістей, відкопиливши нижню губу. Дівчинка та всі інші поглянули на нього з розумінням і навіть співчуттям.

Коли Зоряна вже мала повертатися додому, вона згадала про книги, які вони бачили на третьому поверсі бібліотеки. Дівчинка розповіла Авіджі про своїх друзів й запитала: 

— З чого мені краще почати, щоб скоріше навчитися магії? 

— Ти почни з розвитку дару передбачення та левітації. Пенелопі краще вивчати знахарство. Міха хай навчається телепортації. Беллі ж краще вивчити як приймати подобу інших істот, а Жанові — як проходити крізь предмети та підіймати будь-яку вагу, змінюючи вібрації свого фізичного тіла. 

Дівчинка пішла додому з думкою, що він правий. Треба розподілити цю велику задачу між всіма та діяти, об’єднавши їхні сили. З цього моменту Зоряна вирішила приділяти тренуванням магічних навичок 2-3 години кожного дня.