Читати книгу - "Відродженя острова, Серена Давидова"

— О, так, як там було? «Прекрасні очі твої…» — почав Сігурд, але не встиг закінчити, як Грег зірвався з лави.

— Досить!

— Та заспокойся, — Рагнар, насміявшись, примирливо підняв руки. — Це ж на кпини.

— Грег, тобі пора вже знайти собі дівчину, — Астрід скептично глянула на нього. — А не морочити голову іншим.

— Не всі такі, як ти, Астрід, — уже спокійно відказав Грег і зробив ковток узвару.

— І не шукай такої, як моя Астрід. Вона — одна така, — з гордістю сказав Рагнар і поцілував дружину.
— Робіть таке за зачиненими дверима, бо тільки роз’ятрюєте душу, — Грег прижмурився, тепер уже сам жартуючи над товаришем.

***

З першими променями сонця острів прокидався до життя. Хтось вирушав у поле, інші — на будівництво. А Грег, помітивши вітрила вдалині, рушив до пристані зустрічати капітана з командою.

Слідом за кнаром Івара до острова причалив і королівський дракар. Його різьблена носова фігура ніби виринала з ранкового туману.

Грег зустрічав торговця. Холод пронизував до кісток, та він давно звик до таких перепадів — невдовзі сонце поверне спеку.

— Іваре, схоже, у тебе вже звичка не повертатися сам, — мовив він, посміхаючись, спостерігаючи за швартуванням.

— Та цього разу вісті не з добрих, — похмуро відповів Івар, спускаючись на пристань. — На борту Горм.

Грег скривився, та майже одразу вуста знову розтяглися в хитрій усмішці.

— Он як! Ніжне створіння знову на Дракнесі? Невже придворне життя набридло?

Горм спустився з дракара й кинув на Грега зверхній погляд, за яким ховалась неприязнь.

— Я тут за наказом короля. Сам — і за цілий скарб не повернувся б.

— Як же я скучив за твоїм гострим язиком, друже! — Грег розкинув руки, наче хотів обійняти гостя. На диво, Горм не відвернувся , відповів на обійми, хоч і стримано.

— А де всі інші? — озирнувся він навколо.

— Десь по острову бродять, але звістки тут розлітаються швидко, — мовив Грег, кинувши погляд у бік осель. — Он ідуть.

Стежкою до пристані спускалися Рагнар із дружиною Астрід. За ними — Рагнальд, Сігурд та Інгеборґа. Всі трималися спокійно, та в поглядах світилася напруга.

Горм примружив очі, вдивляючись у постать Сігурда.

— Вони дійсно разом?

— Довелось трохи допомогти долі, — хитро кинув Грег.

— Володарко сновидінь, як приємно знову вас бачити, — протягнув Горм з надто люб’язним тоном.

— Не впевнена, що ти щиро радий, — з насмішкою відповіла вона.

— А мене ти, значить, не радий бачити? — озвався Рагнальд, схрестивши руки на грудях. — Я ж твій принц.

— Ти, принаймні, не грозив мені покаранням, а вона — так, — знизав плечима Горм. — Вирішив почати з того, хто небезпечніший.

Інгеборда лише посміхнулася, спостерігаючи, як чоловіки вітають Горма. Але напруга в його плечах не зникла.

— Що привело тебе до Гренхейму? — запитав Рагнар, вдивляючись у друга.

— Я прибув, щоб забрати нашого принца і тебе додому, — відповів Горм, його голос став серйозним.

Рагнальд насупився, губи стиснулися у тонку лінію.

— Даремно подолав цей шлях.

— Не квапся, — Горм кинув швидкий погляд на нього. — Маю листи від твоєї матері.

— А я тобі навіщо? — запитав Рагнар.

Горм мовчки простягнув йому листа з печаткою дому Сандстрем.

— Від твого батька. Він занедужав. Кажуть, недуга без лікується.

Веселість зникла, мов ранковий туман. Рагнар застиг, а тоді повільно взяв листа. Астрід м’яко торкнулася його руки й повела до лави. Він одразу розгорнув пергамент.

— Це твої листи, Рагнальде. Є й один від Ельсвін, — додав Горм, простягаючи ще один згорток, але трохи затримав пакунок в руках. Не бажаючи відпускати його.

Принц скривив губи в іронічній усмішці.

— Не вірю, що «крижана королева» здатна на щось палке.

— Я мав змогу пізнати її краще, — серйозно мовив Горм. — Вона цікавіша, ніж здається. Якби ти не втік, сам би зрозумів.

— Закохався, чи що? — Грег звів брову, з видимим задоволенням спостерігаючи за реакцією друга.

Горм відвів погляд і повільно зітхнув.

— Вона наречена принца, — відповів неголосно. — І це все, що має значення.

— Що відбувається на Фалгарі? — Сігурд перевів розмову на іншу, більш цікавішу тему.

Обличчя Горма потемнішало.

— Противники корони ширять чутки. І люди починають вірити.

— Які саме? — насторожено спитав Сігурд.

— Що принц не хоче правити. Що він шукає новий дім і більше не повернеться.

Рагнальд зціпив щелепу.