Читати книгу - "Темна Академія-4, Марина Сніжна"

ГЛАВА 20

Я сподівалася, що світло в залі приглушать відразу. Але помилилася. Не врахувала, що саме є офіційною частиною дня відвідувань.

Спочатку до зали впустили журналістів. Ті розосередилися по залі, щоб з зручнішого ракурсу зняти те, що їх зацікавить. Я порадувалася тому, що безпосередньо на зустрічі із гостями їх не було. Інакше я гарантовано потрапила б до газет. Судила про це з того, що при вигляді самих почесних гостей – радника та її синочка – журналісти звернули на них найпильнішу увагу.

Леді Ніона, мабуть, звикла позувати перед магічними камерами. Променисто усміхалася і приймала пози, що найбільш виграшно підкреслювали її красу. Лорд-намісник же явно не звертав уваги на інтерес до себе. Він сидів похмурий і про щось усе розпитував матір. Чи не про мене часом? Сподіваюся, що ні, і моя особа не стала предметом такого бурхливого обговорення.

Коли на сцену вийшов ректор, Кайлену Дарбірну довелося замовкнути і, як і всім, зобразити увагу. Мене ж одразу перестали цікавити і лорд-намісник, і його збочена матінка, і всюдисущі журналісти, та й узагалі все на світі. Спостерігала за тим, як впевнено тримається перед такою кількістю народу ректор. Слухала його голос. Заворожливий і мелодійний, наче музика.

Серце в грудях защеміло так, що кілька секунд я навіть дихати не могла. Мимоволі в пам’яті спливали спогади наші зустрічі наодинці, коли цей голос звучав тільки для мене. Говорив ніжно і водночас пристрасно. Прокляття, я не маю про це думати!

Ректор привітав присутніх. Коротко розповів про традицію дня відвідувань, що покликана підтримати адептів на обраному ними нелегкому шляху. А також повідомив, що хотів би сказати кілька слів про студентів, які проявили себе найбільше. Останнє, як я зрозуміла, робилося з метою допомогти випускникам краще влаштуватися після закінчення Темної Академії. Адже журналісти розмістять відомості про них у газетах, що може привабити потенційних роботодавців.

Я чула, що вже починаючи з другого курсу багато хто проходить літню практику в місцях, де пізніше працюватимуть. Сама я не мала особливих надій щодо того, що зможу когось зацікавити. У стражі жінок беруть неохоче, нехай навіть ті мають гарний магічний потенціал. А яку ще роботу можуть запропонувати адептці військового факультету з огляду на те, що війни зараз немає?

Звичайно, регулярне військо, як і раніше, є. Але кількість воїнів значно скоротили. Та й не горіла я поки що бажанням доводити купі впертих віслюків свою спроможність. Мене цілком влаштовувала моя робота на пошті.

Про найкращих студентів голова кожного факультету мав розповісти сам. Тому Ірмерій Стайлір зосередився лише на цілителях. Я зраділа, почувши ім’я Вейна, як одного з найкращих студентів. До речі, при згадці певного адепта над тим одразу спалахував магічний промінь, виділяючи серед інших. Журналісти, зацікавлені отриманою інформацією, робили знімок чергового задоволеного або зніяковілого адепта, і церемонія продовжувалася.

Декан Байлерн виступав останнім. Тільки-но він ступив на сцену, як наші влаштували йому справжню овацію. Чого у військового факультету не відібрати, так це шалену підтримку своїх! У мене ледве вуха не заклало – так верещала Шейріс. Сама я обмежилася тим, що гучно зааплодувала. Якось не звикла занадто бурхливо виражати своє захоплення.

Лорд Байлерн обвів натовп нудьгуючим поглядом, даючи зрозуміти, що йому не надто подобається стояти тут і розважати глядачів. Варто йому було підняти руку і кинути суворий погляд у наш бік, як військовики слухняно замовкли. Тепер у залі панувала така тиша, що можна було почути, як чухає потилицю один із адептів за три ряди попереду від нас.

Декан називав імена, починаючи з четверокурсників, і розповідав про те, за що вони отримали особливу відзнаку. Говорив коротко і по суті, явно бажаючи якнайшвидше закінчити виступ.

До нас – першокурсників – дійшли в останню чергу. І ось тут навіть я не втрималася від того, щоб заверещати слідом за Шейріс, коли назвали ім’я Крістора. Розгубленого і почервонілого від збентеження рудого яскраво освітило променем. Почулися клацання магічних камер.

– Такого потенціалу вогняного мага-стихійника я не можу навіть пригадати, – сухо сказав декан. – Якщо хлопець розумно скористається своїми перевагами, то стане одним із найсильніших випускників свого курсу.

Я мимоволі відшукала очима родичів Крістора. Батько дивився на сина так, наче бачив уперше: з якоюсь шанобливою гордістю. Мачуха ж невдоволено підібгала губи. Я щиро порадувалася за рудого, що він таки вирішив вступати до Темної Академії, незважаючи на те, що все життя йому доводили, що він ні на що не здатний.

Те, що назвали Лорана та Едвіна, не стало для мене сюрпризом. Але це не завадило щиро порадіти за друзів. Вже трьох членів нашої п’ятірки відмітили, що не могло не викликати гордість!

Ми з Шейріс задоволено переглядалися, ніби і нас теж похвалили. Проте наступної миті мені захотілося сховатися під сидіння і не висовуватися звідти, доки декан не забереться зі сцени.

– Ну, і на десерт не можу не згадати про мою підопічну – адептку Летті Тіррен, – з легкою іронією промовив лорд Байлерн.

Світло магічного променя на мить засліпило. І я посилено заморгала, з жахом усвідомлюючи, що на мене зараз спрямовані всі погляди.

– Унікальний магічний резерв, який рідко можна зустріти навіть у дроу, не те що у людини. Крім того, адептка робить непогані успіхи у військовій підготовці, за чим я стежу особисто.